Втомившись від галасливого і неспокійного міста, де все відволікало від медитації та самоспостерігання, чоловік вирішив знайти тиху і спокійне місце.
Він прийшов до лісу, де не було жодної людини. Але він не міг зосередитися, бо йому заважало стрекотання цвіркунів і дзижчання комах.
Він заглибився до лісу, але там надто голосно співали пташки, відволікаючи від контакту із внутрішнім “я”.
В пошуках тиші чоловік зайшов до печери. Там було дуже тихо. Але…Читати далі »Про тишу…
Це було дуже давно. Але ця історія до все ще жива.
Один сивий чоловік сидів біля входу в одне східне місто. До старого підійшов юнак і запитав:
– Я жодного разу тут не був. Скажіть мені, а які люди живуть в цьому місті?
Старий відповів йому питанням:
– А які люди були в тому місті? У тому, з якого ти пішов?
– Це були егоїстичні і злі люди. Втім, саме тому я з радістю поїхав звідти!
– Що ж. Не пощастило тобі. І тут ти зустрінеш точно таких же людей, – відповів йому старий.
– Що ж, піду подивлюся на місто.
Юнак пішов далі до міста.
Трохи згодом, інший юнак наблизився до старого, та задав таке ж саме питання:Читати далі »Які люди живуть в місті
Що робити, якщо страшно виступати? А й справді виступати – страшно! Я це добре пам’ятаю. З дитинства чув фразу: “Від страху трясуться коліна”… Я гадав, що це – така метафора, що так не буває… І ось, дев’ятий клас, вечір хімії в школі. Я вийшов (промову пам’ятав добре). І, раптом: як затремтять коліна … Великим тремтінням! Мені здавалося – що вся школа це бачить … І я все забув… Так, страшно виступати. І що ж робити? Читати далі…
Запитав Сокіл у Ворона:
– О Мудрий Вороне! Ти живеш, майже, 100 років. Ти, кажуть, пам’ятаєш моїх батьків, дідів та, навіть, прадідів. Скажи мені, Мудрий Вороне, в чому твій секрет довголіття!
– А ти живи, так як я – і твоє життя стане набагато довшим.
І Сокіл вирішив дружити з Вороном і жити так, як він.Читати далі »Сокіл і Ворон
Якось журналіст брав інтерв’ю у одного діда: — Кажуть, Ви сама життєрадісна людина на селі? — Так, кажуть. Але у мене не більше щастя, ніж у когось з моїх сусідів. — Шановний! Але по вам не видно, щоб Ви колись сумували. На Вашому обличчі не видно слідів суму! Поділіться секретом щастя! — Секрет простий. Я не можу знайти щось, про що слід сумувати. Навіть, якщо і знаходжу, задаю собі питання, а чи допоможе в цьому сум? Журналіст вигукнув: — Яка велика мудрість! Адже дійсно, сум… Читати далі »Великий секрет, або притча про щастя
Три мудреця сиділи в тіні великого дерева і насолоджувалися бесідою. Вони сперечалися про те, що важливіше для людини – минуле, сучасне або майбутнє. Один мудрець сказав:
– Моє минуле робить мене тим, хто я є. Я маю те, чому я навчився в минулому. Мені подобаються люди, з якими мені раніше було добре, або схожі на них.
– Я не можу з цим погодитись, – сказав другий мудрець, – людину робить її майбутнє. Неважливо, що я знаю і що вмію зараз, – я буду вчитися тому, що знадобиться мені в майбутньому. Мої дії зараз залежать не від того, яким я був, а від того, яким я збираюсь стати. Мені подобаються люди, не схожі на тих, кого я знав раніше.Читати далі »Минуле, сучасне і майбутнє
Французький бактеріолог Луї Пастер дослідив у своїй лабораторії культуру вірусу віспи. Несподівано до нього звернувся незнайомець. Він назвався секундантом одного вельможі, якому здалося, нібито вчений образив його. Вельможа вимагав дуелі. Пастер спокійно вислухав посланця та сказав: — Якщо мене викликають на дуель, я маю право обрати зброю. Ось дві колби: в одній – вірус віспи, в другій – чиста вода. Якщо людина, що Вас прислала, погодиться випити одну з них, на вибір – я вип’ю іншу. Дуель не відбулась 🙂 Наступна притча → ↑ Перелік… Читати далі »На будь-якого сильного достатньо слабкості
