Притчі українською мовою
Колись давно, старий індіанець повідав своєму онуку життєву істину.
– Розумієш, в кожній людині йде боротьба. Ця боротьба дуже схожа на бій двох вовків. Один вовк представляє зло: заздрість, ревнощі, жаль, егоїзм, жадібність, брехню… Інший вовк представляє добро: мир, дружбу, любов, надію, турботу, доброту, вірність, правду…
Маленький індіанець, зворушений до глибини душі словами діда, надовго задумався. А потім спитав: Продовжити читання “Два вовки. Або який вовк живе в тобі?”
Глянула господиня у вікно. Бачить- а нова сусідка білизну попрала, та розвішує сушитись. Та, певно, погано випрала – на білизні видно брудні плями.
Кричить смому чоловіку:
-Іди поглянь! Яка у нас сусідка”господиня”. Білизну прати не вміє.
Між ділом і подругам своїм розповіла, мовляв, яка у мене нова сусідка зˊявилася. Так навіть білизну випрати не вміє.
Пройшов час. Знову бачить господиня, як її сусідка білизну вивішує. І – знову з плямами. Продовжити читання “Білизна з плямами”
Маленька дівчинка принесла знадвору два яблука. Мабуть, її хтось пригостив.
– Матусю, поглянь, які гарні гарні яблука!
– Дійсно, гарні! Пригостиш мене? – запитала мама.
Дівчинка поглянула на яблука. А потім відкусила від одного з них. На секунду замислилась і… надкусила інше.
Мама здивувалась. І подумала: Продовжити читання “Два яблука. Притча про те, що не потрібно поспішати із висновками.”
Якось одна баба сказала чоловіку, що, наче б, сусід у нього не чистий на руку, що і сокиру вкрасти може.
Прийшов чоловік додому – і одразу кинувся шукати сокиру.
Не знайшов!
Немає сокири! Усю комору обшукав. Ніде немає сокири!
Виходить на вилицю. Бачить – сусід іде.
Але не просто йде: а йде він, як чоловік, що вкрав сокиру, і дивиться він, як той, що вкрав сокиру, та посміхається він, як той, що вкрав сокиру. Навіть привітався сусід, як людина, що вкрала сокиру. Продовжити читання “Сокира, сосід та чесність, або притча про передчасні висновки”
Сучасна притча
Молодого, нещодавно призначеного менеджера крупної компанії, викликали в кабінет до директора.
Ще пак! Він здійснив угоду, на якій фірма втратила мільйон доларів. Коли співробітник зрозумів свою помилку, було вже запізно.
Зайшовши до кабінету, та, відчуваючи свою провину, менеджер, не очікуючи того, що йому скажуть, вимовив:
— Я розумію, що ви маєте право мене звільнити, і, визнаючи свою провину, приймаю будь-яке ваше рішення.
— Звільнити? — голосно виголосив директор. — Ми тільки що витратили мільйон на ваше навчання, і тепер не можемо розкидатися такими цінними кадрами. Йдіть працювати!
Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!
/ Притча про дороге навчання / Притча про молодого менеджера та вартість його помилки / Ціна помилки / Ораторське мистецтво /
Одна дівчина вирішила замовити сукню у відомого кравця, бо шив він красиво і завжди на совість. Правда, вона вважала, що сукні його занадто дорогі.
А тому, прийшовши в майстерню, насамперед вирішила домовитися про ціну.
– Ви дуже багато берете за свої сукні, – заявила вона. Продовжити читання “Вартість сукні”
Лев спав під деревом. Раптом, Миша пробігла по його тілу. Лев прокинувся і зловив мишеня. Миша стала просити відпустити її. Вона сказала:
– Дружба краща за бійку. Якщо ти мене відпустиш – і я тобі добро зроблю.
Лев засміявся з того, що миша обіцяє йому добро зробити. Але, все ж-таки, відпустив її. Продовжити читання “Лев та мишеня”
Один філософ плив на кораблі. Йому хотілося з кимось поговорити. Він познайомився з матросом, та запитав у нього:
— Що ти знаєш про філософію?
— Та нічого, — відповів моряк.
— Як таке може бути? Ти ж втратив половину життя, — посміхаючись, сказав філософ.
Незабаром почалась сильна буря. Корабель скрипів та погрожував розлетітися на шматки. Продовжити читання “Половина життя, або притча про філософа та матроса.”
Колись давно, в одному місті, жив мудрець. Слава про його мудрість рознеслась далеко навколо його рідного міста, люди здалеку приходили до нього за порадою.
Але був у місті чоловік, який заздрив його славі. Прийшов він якось на луг, спіймав метелика, посадив його між зімкнутих долонь і подумав:
– Піду я до мудреця і спитаю у нього: скажи, о наймудріший, який метелик у мене в руках: живий або мертвий? Якщо він скаже “мертвий”, я відкрию долоні, метелик полетить. Якщо він скаже “живий” – я зімкну долоні, і метелик помре. От тоді всі й зрозуміють, хто з нас розумніший. Продовжити читання “Все в твоїх руках”
До мудреця прийшов воїн і сказав:
− Послухай, я вже немолодий, багато часу провів у боях, і знаю, що смерть може наздогнати мене в будь-який день. Підкажи, як мені не помилитися в життєвому виборі? Скажи мені, мудрець, як відкриваються ворота в пекло, а як відкриваються ворота в рай?
Старий подивився на воїна, примружив очі, а потім розсміявся:
−Хіба ти воїн? Ти – хвіст собачий!
Злобою блиснули очі воїна. Він вихопив меч, і замахнувся на старого…
Але мудрець не злякався. Він спокійно сказав:
− Ось так відкриваються ворота в пекло!
Воїн зрозумів, що зробив дурість. Він поклав меч і став вибачатися:
− Пробачте мені, я погарячкував, не зрозумів я відразу вашої мудрості.
− А так, відкриваються ворота до раю, – сказав мудрець.
Ще притчі на теми:
Дуже приємно, що ви читаєте наш сайт. Натисніть, будь ласка, на рекламу. Це – найкраща подяка. Дякуємо!
Батьки обрали для свого сина найкращого вчителя. Зранку дід повів онука до найближчої школи.
Була перерва між уроками. Дід став випитувати в учнів, як їм тут навчається. Але діти нічого не відповідали, а тільки бігали навколо.
Дідусь рішуче взяв онука за руку і вийшов у двір.
–Ура, я не піду до школи, – зрадів хлопчина.
-Підеш, але не в цю,- сердито відповів дід. – Я сам знайду тобі школу.
Одного спекотного дня йшов мандрівник пильною дорогою. За спиною у нього була стара зношена сумка. В бік від дороги мандрівник побачив колодязь. Він повернув до нього. З жадібністю напився холодної води. А потім звернувся до діда, що сидів неподалік від колодязя:
– Мені дуже треба до міста. Скільки часу займе дорога до нього?
– Не знаю, – розвів руками старий. Та, махнувши рукою, додав:
– А ти йди! Продовжити читання “Час шляху”
Старий та молодий ченці мандрували. Шлях їх перетинала ріка, яка через дощі сильно розлилась.
На березі стояла молода красива дівчина, якій також потрібно було перебратися на протилежний берег. Але вона не могла сама перейти річку.
Дівчина попросила допомоги в ченців. Однак обітниця суворо забороняла ченцям навіть торкатися до жінок.
Молодий чернець демонстративно відвернувся. А старий підійшов до дівчини, щось спитав, посадив її на спину, та переніс через річку.
Багато часу ченці шли мовчки. Раптом, молодий не втримався:
— Як ти міг торкнутися до дівчини!? Ти ж давав обітницю не торкатися жінок! Це – страшенний гріх!
На що старий спокійно відповів:
— Дивно, я переніс її та залишив на березі річки, а ти досі її несеш. В своїй голові.
Молодий чернець задумався, а потім – махнув рукою, відганяючи погані думки. На його обличчі знову засвітилася посмішка.
Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!
Фото: Болсунов О.І. / Притча про двох ченців та дівчину / Притча про монахів та жінку / Притча, що ти несеш у своїй голові /
Це було дуже давно. Але ця історія до все ще жива.
Один сивий чоловік сидів біля входу в одне східне місто. До старого підійшов юнак і запитав:
– Я жодного разу тут не був. Скажіть мені, а які люди живуть в цьому місті?
Старий відповів йому питанням:
– А які люди були в тому місті? У тому, з якого ти пішов?
– Це були егоїстичні і злі люди. Втім, саме тому я з радістю поїхав звідти!
– Що ж. Не пощастило тобі. І тут ти зустрінеш точно таких же людей, – відповів йому старий.
– Що ж, піду подивлюся на місто.
Юнак пішов далі до міста.
Трохи згодом, інший юнак наблизився до старого, та задав таке ж саме питання: Продовжити читання “Які люди живуть в місті”
Одного разу священик прийшов до зали, щоб звернутися до вірян. Зала була порожньою, тільки молодий конюх сидів у першому ряду.
Священик замислився:
– Чи слід мені говорити?
Зрештою він наважився запитати конюха:
– Тут немає нікого, крім тебе, то чи слід мені говорити?
Конюх відказав: Продовжити читання “Не все відразу”
