Кращі притчі українською мовою

Притчі українською мовою. Притчі на українській мові.На сайті зібрані кращі українські притчі на інщі притчі українською мовою мовою.

Ідея сайту полягає в тому, щоб збирати на ньому кращі метафори (легенди, історії, байки, казки …).

Тому на сайті притч не багато, зате всі – кращі.

Під словом «кращі» ми будемо мати на увазі, що нам притчі сподобалися. Сподіваємось, що вам ці притчі теж будуть до вподоби. Може, тому що вони  мудрі, або змушують задуматися…

Ці притчі перевірені виступами в нашій Школі Ораторської Майстерності та на курсах онлайн-навчання. Тут є (будуть) дорослі притчі, та для дітей.

Сайт новий, але він щодня поповнюється новими українськими притчами, легендами та історіями. Продовжити читання “Кращі притчі українською мовою”

Притча. Камінь та скульптор

Притча. Камінь та скульптор. Кращі українські притчі українською мовою.В одному відомому і людному парку стояв камінь.

Простий собі такий камінь. Нічим не примітний. І ось, одного разу, його побачив скульптор. Він обійшов навколо нього кілька разів. І пішов у задумі.

Через деякий час, скульптор повернувся в парк, прихопивши з собою інструменти.

Він працював молотком та зубилом, стукав по каменю, відбиваючи великі і маленькі шматочки. Поліцейські огородили ділянку, щоб якийсь уламок не потрапив випадково в перехожого.

На подив, скульптор досить швидко закінчив роботу і сказав, що можна прибирати огорожу.

Всі бажаючі побігли дивитися на роботу скульптора. Це була чудова скульптура.

Люди вигукнули:

– Це ж треба! Яка краса!!! – говорили одні
– А раніше був просто камінь! – казали інші.
– Ще б! Адже це велика робота талановитого скульптора! – вигукували треті.

Похвала сипалася з усіх боків.

А скульптор скромно сказав:

– Що ви! Я ж не зробив нічого особливого. Ця скульптура завжди була в цьому камені. Ви хіба не бачили? Я просто прибрав зайве.

/ Притча українською мовою/ Притча. Камінь та скульптор / Кращі українські притчі / Притчі для переказу /

Притча. Перстень царя Соломона.

Українські притчі. Притча про кільце царя Соломона. Притча українською мовою.

 

За переказами, царь Соломон володів перстнем, на якому було вигравірувано вислів: “Все минає”.

В хвилину горя і тяжких переживань Соломон дивився на напис і заспокоювався.

Але одого разу сталося таке нещастя, що мудрі слова, замість того щоб утішити, викликали у нього напад люті. Зірвав цар Соломон кільце з пальця й кинув його на підлогу. Коли воно покотилось, Соломон раптом побачив, що на внутрішній стороні кільця також є якийсь напис. Зацікавившись, він підняв кільце з підлоги і прочитав: “І це пройде”.

Голосно засміявшись, Соломон одягнув перстень і більше з ним ніколи не розлучався.

Подивіться два відео з притчею “Кільце царя Соломона”.

Та підписуйтесь на наш канал на Ютуб.

/ Кільце царя Соломона / Кращі притчі українською / Все минає. Притча / Перстень царя Соломона / І це пройде /

Сонце та Вітер. Хто сильніший?

Сонце і Вітер посперечались, хто з них могутніший.

І Вітер сказав:

– Я доведу, що я могутніший. Бачиш, там старий дід в плащі? Посперечаймося, що зможу змусити його зняти плащ  швидше, ніж ти!

Сонце сховалось за хмару, а Вітер почав дути все сильніше і сильніше,  доки не перетворився майже в ураган.

Але чим сильніше він дув, тим щільніше закутувався старий дід у свій плащ.

Нарешті Вітер стих і припинився.

І тоді Сонце визирнуло з-за хмари і лагідно посміхнулось мандрівнику.

Мандрівник повеселішав і зняв плаща.

А Сонце сказало Вітрові, що ласка і дружелюбність завжди сильніші за лють та силу.

Вартість удару молотком. Притча.

Вартість удару молотком. Притча. Кращі притчі на українській мові.У фермера перестав працювати трактор.

Всі спроби фермера і його сусідів полагодити двигун були марні.

Нарешті він покликав фахівця. Той оглянув трактор. Спробував, як діє стартер, підняв капот і все ретельно перевірив.

Потім узяв молоток і один раз вдарив десь під капотом трактора. І – диво! Продовжити читання “Вартість удару молотком. Притча.”

Бо я – людина.

Василь Сухомлинський

Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син.

Посеред шляху лежав камінь.

Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.

Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.

Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:

Продовжити читання “Бо я – людина.”

Найліпший майстер

Було це дуже й дуже давно. В одному чудовому українському селі молоді дівчата і жінки вирішили показати усі свої вміння та майстерність. Домовились, що у неділю всі прийдуть на сільську площу і кожна принесе найкращій витвір, створений її власними руками: вишитий рушник, кружево, полотно, скатертину, одяг.

В назначений день всі жінки й дівчата прийшли на площу. Принесли безліч прекрасних речей.

Продовжити читання “Найліпший майстер”

Два вовки. Або який вовк живе в тобі?

Колись давно, старий індіанець повідав своєму онуку життєву істину.

– Розумієш, в кожній людині йде боротьба. Ця боротьба дуже схожа на бій двух вовків. Один вовк представляє зло: заздрість, ревнощі, жаль, егоїзм, жадібність, брехню… Інший вовк представляє добро: мир, любов, надію, турботу, доброту, вірність, правду…

Маленький індіанець, зворушений до глибини душі словами діда, надовго задумався. А потім спитав:

Діду! А який вовк в кінці перемагає? Злий чи добрий?

Старий індіанець, ледь помітно посміхнувся, і відповів:

Запамˊятай: завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.

Кошик з яблуками

Купив чоловік собі новий дім – великий, красивий – і сад з фруктовими деревами біля будинку. А поруч у старенькій хаті жив заздрісний сусід.

Одного разу прокинувся чоловік у гарному настрої, вийшов на ганок, а там – купа сміття.

Що робити? Свій ганок, прибирати потрібно. А ще – дізнатися, хто це був. І дізнався – заздрісний сусід.

Хотів було піти, посваритися, але, вирішив зробити інакше.

Пішов у сад, назбирав самих стиглих яблук і пішов до сусіда.

Сусід, почувши стукіт у двері, злорадно подумав: «Нарешті я дістав його!» Відкриває двері в надії на скандал.

На його подив, нікого не було, лише кошик з яблуками. А на яблуках записка:

– Хто чим багатий, той тим і ділиться!

/ Кошик з яблуками /

Білизна з плямами.

Брудні плями. Притча Білизна з плямами. Кращі притчі українською мовою.
Притча

Глянула господиня у вікно. Бачить- а нова сусідка білизну попрала, та розвішує сушитись. Та, певно, погано випрала – на білизні видно брудні плями.

Кричить смому чоловіку:

-Іди поглянь! Яка у нас сусідка”господиня”. Білизну прати не вміє.

Між ділом і подругам своїм розповіла, мовляв, яка у мене нова сусідка зˊявилася. Так навіть білизну випрати не вміє.

Пройшов час. Знову бачить господиня, як її сусідка білизну вивішує. І знову з плямами.

Знову пішла вона пліткувати з подругами. А тим й самим захотілось подивитися на це.

Прийшли вони у двір. Дивляться на білизну. Але вона – білосніжна, ніяких плям.

Тоді одна з подруг каже:

– Перш ніж обговорювати чужу білизну, пішла б ти, та й помила свої вікна. Глянь, які вони у тебе брудні.

Сокіл і Ворон

Сокіл живе недовго. Це найшвидший птах, що хапає жертву в польоті. Але щоб наздогнати жертву, Сокіл витрачає немало життєвих сил.

Якось запитав Сокіл у Ворона:

– О Мудрий Вороне! Ти живеш майже 300 років. Ти пам’ятаєш всіх моїх батьків, дідів та навіть батьків моїх прадідів. Скажи мені, Мудрий Вороне, в чому твій секрет довголіття!

– А ти поживи, так як я. Поживи зі мною – і твоє життя стане набагато довшим.

І Сокіл вирішив дружити з Вороном і жити так, як він. Вони спокійно сиділи на гілці великого дуба і розмовляли про життя…

До полудня обидва зголодніли і не поспішаючи полетіли шукати обід. Незабаром Ворон побачив мертвого коня. Зрадівши, Ворон полетів вниз, а Сокіл за ним.

До цього Сокіл ніколи не харчувався падлом.

Ворон з жадібністю накинувся на м’ясо. Сокіл клюнув падло. Зупинився. Клюнув ще раз. Подумав. Клюнув третій. А потім сказав:

– Ні, Вороне. Ти знаєш, краще один раз напитися свіжої крові, ніж 300 років харчуватися падлом.

І – полетів.

Два яблука. Притча про те, що не потрібно поспішати із висновками.

Кращі притчі українською мовою. Краща притча. Два яблука.Маленька дівчинка принесла знадвору два яблука. Мабуть, її хтось пригостив.

– Матусю, поглянь, які гарні гарні яблука!

– Дійсно, гарні! Пригостиш мене? – запитала мама.

Дівчинка поглянула на яблука. А потім відкусила від одного з них. На секунду замислилась і… надкусила інше.

Мама здивувалась. І подумала:

– Яка жадібна дівчинка у мене зростає! Обидва яблука почала їсти, а мені так жодного і не запропонувала.

Але, на її подив, дівчинка простягнула мамі одне яблуко зі словами:

– Матусю! Візьми це яблуко! Воно – солодше!

Червона троянда

 

Притча. Червона троянда. Кращі притчі на українській мові

Один моряк отримував листи від жінки, яку ніколи не бачив. Її звали Роза. Вони листувалися протягом трьох років. Читаючи її листи і відповідаючи на них, моряк зрозумів, що не уявляє свого життя без неї.

Коли закінчилась його служба, вони призначили зустріч на Центральному вокзалі о п’ятій годині. Роза написала, що в петлиці у неї буде червона троянда. Продовжити читання “Червона троянда”

Щоб ти став кращим

Василь Сухомлинський

Дідусь з онуком йшли великим лісом. Ледь помітна стежинка звивалась поміж високими деревами. Вечоріло. Подорожні втомилися. Дідусь уже збирався заночувати десь під кущем, аж тут хлопчик побачив у гущавині хатинку.

– Дідусю, он хатинка! – радісно вигукнув онук. – Може, в ній переночуємо?
– Так, це хатинка для дорожніх, – сказав дідусь.

Вони зайшли в лісову хатинку. У ній було чисто, на стіні висіла гілочка з ялинки. За народним звичаєм це означало: заходьте, будь ласка, любі гості. Дідусь і онук підійшли до столу й побачили на ньому свіжу хлібинку, глечик з медом і кілька великих сухих рибин. Поручлежала маленька гілочка ялинки. На вікні – відро з водою. Дідусь і внук умилися і сіли вечеряти. Продовжити читання “Щоб ти став кращим”

Не все відразу

Притча. Не все відразу. Кращі українські притчі.

Одного разу священик прийшов до зали, щоб звернутися до віруючих. Зала була порожньою, тільки молодий конюх сидів у першому ряду.

Священик замислився:

– Чи слід мені говорити?

Зрештою він наважився запитати конюха:

– Тут немає нікого, крім тебе, то чи слід мені говорити?

Конюх відказав: Продовжити читання “Не все відразу”