Два яблука. Притча про те, що не потрібно поспішати із висновками.

Маленька дівчинка принесла знадвору два яблука. Мабуть, її хтось пригостив.

– Матусю, поглянь, які гарні гарні яблука!

– Дійсно, гарні! Пригостиш мене? – запитала мама.

Дівчинка поглянула на яблука. А потім відкусила від одного з них. На секунду замислилась і… надкусила інше.

Мама дуже здивувалась. І подумала:Читати далі »Два яблука. Притча про те, що не потрібно поспішати із висновками.

Погані слова

Притча про дружбу

Двоє друзів посварилися. І один друг почав всім знайомим говорити погані слова про свого друга.

Але потім він заспокоївся і зрозумів, що був неправий. Він прийшов до свого друга і попросив вибачення.

Тоді другий друг сказав:

– Добре! Я тебе прощу. Тільки за однієї умови.
– Якої умови?
– Візьми подушку і випусти все пір’я на вітер.Читати далі »Погані слова

Притча про виховання, покарання та цукерки

Одного разу, в одній сільській школі, хлопчик вдарив дівчинку. Вдарив так боляче, що вона заплакала. Тато був вчителем в класі. Дівчинка одразу поскаржилася татові. Хлопчик, побачивши це, втиснувся в стінку в очікуванні покарання. Що зробити вчителю, щоб виховати і дівчинку, і хлопчика? Тато посадив дівчинку на коліна, щось прошепотів їй. Вона миттево витерла сльози та посміхнулась. Дівчинка підійшла та протягнула хлопчику, який її образив, долоні, а на долонях були цукерки. Довго хлопчик дивився на цукерки, на дівчинку і на вчителя. Взяв цукерки – відвернувся і… Читати далі »Притча про виховання, покарання та цукерки

Як прожити 100 років

Кореспонденту дали завдання дізнатися секрет довгого життя у ювіляра, якому виповнилося 100 років. Журналіст приїхав у село, розшукав ювіляра і почав випитувати, як же йому вдалося прожити сто років.

Старий сказав, що секрет його довгого життя, на його думку, мабуть, пов’язаний з тим, що він ніколи ні з ким не сперечався.

Кореспондент здивувався:Читати далі »Як прожити 100 років

Муха і Бджола

Запитав якось Комар Муху:

– А чи є десь поблизу квіти?

– Хм. Не знаю, не помічала я тут квітів, – відповіла йому Муха. – Але тут є стільки чудових консервних банок, багнюки та сміття!

І Муха радісно почала розповідати Комару про всі сусідні смітники, які йому неодмінно потрібно буде відвідати.

Полетів Комар у вказаному напрямку і зустрів Бджолу.Читати далі »Муха і Бджола

Щоб ти став кращим

Василь Сухомлинський

Дідусь з онуком йшли великим лісом. Ледь помітна стежинка звивалась поміж високими деревами. Вечоріло. Подорожні втомилися. Дідусь уже збирався заночувати десь під кущем, аж тут хлопчик побачив у гущавині хатинку.

– Дідусю, он хатинка! – радісно вигукнув онук. – Може, в ній переночуємо?
– Так, це хатинка для дорожніх, – сказав дідусь.

Вони зайшли в лісову хатинку. У ній було чисто, на стіні висіла гілочка з ялинки. За народним звичаєм це означало: заходьте, будь ласка, любі гості.

Дідусь і онук підійшли до столу й побачили на ньому хлібинку та глечик з медом. Поручлежала маленька гілочка ялинки. На вікні – відро з водою.

Дідусь і внук умилися і сіли вечеряти.

 Хто це все поставив на стіл? – питає онук.Читати далі »Щоб ти став кращим

Сокира, сосід та чесність, або притча про передчасні висновки

Якось одна баба сказала чоловіку, що, наче б,  сусід у нього не чистий на руку, що і сокиру вкрасти може.

Прийшов чоловік додому – і одразу кинувся шукати сокиру.

Не знайшов!

Немає сокири! Усю комору обшукав. Ніде немає сокири!

Виходить на вилицю. Бачить – сусід іде.

Але не просто йде: а йде він, як чоловік, що вкрав сокиру, і дивиться він, як  той, що вкрав сокиру, та посміхається він, як той, що вкрав сокиру. Навіть привітався сусід, як людина, що вкрала сокиру.Читати далі »Сокира, сосід та чесність, або притча про передчасні висновки