Як прожити 100 років

Кореспонденту дали завдання дізнатися секрет довгого життя у ювіляра, якому виповнилося 100 років. Журналіст приїхав у село, розшукав ювіляра і почав випитувати, як же йому вдалося прожити сто років.

Старий сказав, що секрет його довгого життя, на його думку, мабудь, пов’язан з тим, що він ніколи ні з ким не сперечався.

Кореспондент здивувався: Продовжити читання “Як прожити 100 років”

Бо я – людина. Притча.

Притча Сухомлинського Бо я людина

 

Василь Сухомлинський

Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син.

Посеред шляху лежав камінь.

Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.

Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.

Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:

Продовжити читання “Бо я – людина. Притча.”

Мовчання – золото. Притча про плітки.

Учню не терпілося розказати Учителю плітки, які він почув на базарі.

— Почекай, — запинив його мудрець. — Як ти вважаєш, чи ця плітка правдива?

— Не знаю. Може і правдива. А, може, і ні.

Тоді Учитель запитав:

— Чи принесе вона кому-небудь користь?

— Не впевнений. Яка з цього може бути користь?

— Она смішна?

— Трохи смішна. Тільки от, чомусь, не радісна.

— Ну, от. Тоді навіщо мені її слухати? Краще помовчи.

Учень замислився і сказав: Продовжити читання “Мовчання – золото. Притча про плітки.”

Притча про мовчання

Жив мудрий чоловік. Але були у нього і заздрісники. Так ось зібрались кілька таких людей, та почали підчіплювати і навіть ображати чоловіка.

Чоловік слухав їх дуже спокійно. Через цей спокій їм стало якось не по собі. Виникло незручне почуття: вони ображають чоловіка, а він слухає їх слова як музику. Тут щось не так.

Один из них звернувся до мудрого:

– В чому річ? Ти что, не розумієш, що ми говоримо про тебе?

– Як же? Розумію! Але саме при розумінні, можливе таке глибоке мовчання, – відповів чоловік. Та додав:

 – Це ваш вибір – вирішувати, ображати мене чи ні. Але приймати ваші дурниці чи ні – в цьому моя воля. Я від них відмовляюсь; вони того не варті. Можете забрати їх собі. Я їх не приймаю. В той же час, я не можу заборонити вам ображати мене. Це ваша воля и ваше право.

Шановний читачу! Клікайте, будь ласка, рекламу. Це – найкраща ваша вдячність за зібрані тут хороші притчі. Дякуємо!




/ Притча про мовчання / Притча: ображатись чи ні /

Великий секрет Майстра гончарної справи. Притча.

Гончар

Великий Майстер гончарної справи закінчував навчання своїх учнів.

Він оголосив, що буде оцінювати майстерність учнів або по кількості робіт, зроблених за тиждень, або по одному, але самому кращому виробу.

Деякі учні тут же взялися ліпити всякі глечики, горщики, тарілки, вази … і обпалювати їх у печі. Вони вставали якомога раніше, щоб зробити якомога більше. Вони обговорювали один з одним помилки, ділилися досвідом та ідеями. У них не було жодних секретів один від одного, адже на кількість робіт це ніяк не впливало.

Великий секрет Майстра гончарної справи. Притча.

Інші учні вирішили не витрачати даремно час та сили. Продовжити читання “Великий секрет Майстра гончарної справи. Притча.”

Відповідь

Декілька чоловік ображали одного мудреця, коли він проходив по їх вулиці. Але він відповів їм посмішкою, та побажав здоров’я.

Дивуються люди:

– Ти дякуєш і бажаєш тим людям здоров’я, невже ти не почуваєш до них гніву та образи?

На що старий з посмішкою відповідає: Продовжити читання “Відповідь”

Притча. Перстень царя Соломона.

За переказами, цар Соломон володів перстнем, на якому було вигравірувано вислів: “Все минає”.

В хвилину горя і тяжких переживань Соломон дивився на напис і заспокоювався.

Але одого разу сталося таке нещастя, що мудрі слова, замість того щоб утішити, викликали у нього напад люті. Продовжити читання “Притча. Перстень царя Соломона.”

Два вовки. Або який вовк живе в тобі?

Притча про двох вовків

Колись давно, старий індіанець повідав своєму онуку життєву істину.

– Розумієш, в кожній людині йде боротьба. Ця боротьба дуже схожа на бій двух вовків. Один вовк представляє зло: заздрість, ревнощі, жаль, егоїзм, жадібність, брехню… Інший вовк представляє добро: мир, дружбу, любов, надію, турботу, доброту, вірність, правду

Маленький індіанець, зворушений до глибини душі словами діда, надовго задумався. А потім спитав: Продовжити читання “Два вовки. Або який вовк живе в тобі?”

Фініки. Або притча про переконливість.

Ця притча про переконливість. І про чесність.
Мені подобається цей принцип, закладений в притчі,
який корисно пам’ятати вчителям, батькам, тренерам …
всім тим, хто працює з людьми, навчаючи або пояснюючи.

Одна жінка привела свого сина до мудреця і почала пояснювати свою проблему:

Мого хлопчика, мабуть, наврочили, – сказала вона. – Уявіть собі, він їсть тільки солодощі. Цукерки, печиво, варення, солодощі – і нічого іншого. Жодні вмовляння і покарання не допомагають. Що мені робити?

Старець лиш поглянув на хлопчика і промовив: Продовжити читання “Фініки. Або притча про переконливість.”

Найліпший майстер

Жайворонок

Було це дуже й дуже давно. В одному чудовому українському селі молоді дівчата і жінки вирішили показати усі свої вміння та майстерність. Домовились, що у неділю всі прийдуть на сільську площу і кожна принесе найкращій витвір, створений її власними руками: вишитий рушник, кружево, полотно, скатертину, одяг.

В назначений день всі жінки й дівчата прийшли на площу. Принесли безліч прекрасних речей.

Продовжити читання “Найліпший майстер”

Все в твоїх руках

Колись давно, в одному місті, жив мудрець. Слава про його мудрість рознеслась далеко навколо його рідного міста, люди здалеку приходили до нього за порадою.

Але був у місті чоловік, який заздрив його славі. Прийшов він якось на луг, спіймав метелика, посадив його між зімкнутих долонь і подумав:

Притча усе в твоїх руках. Метелик в долонях

 – Піду я до мудреця і спитаю у нього: скажи, о наймудріший, який метелик у мене в руках: живий або мертвий?  Якщо він скаже “мертвий”, я відкрию долоні, метелик полетить.  Якщо він скаже “живий” – я зімкну долоні, і метелик помре. От тоді всі й зрозуміють, хто з нас розумніший. Продовжити читання “Все в твоїх руках”

Час шляху

Одного спекотного дня йшов мандрівник пильною дорогою. За спиною у нього була стара зношена сумка. В бік від дороги мандрівник побачив колодязь. Він повернув до нього. З жадібністю напився холодної води. А потім звернувся до діда, що сидів неподалік від колодязя:

 – Мені дуже треба до міста. Скільки часу займе дорога до него?

– Не знаю, – розвів руками старий. Та, махнувши рукою, додав:

– А ти йди!

Спантеличений мандрівник пішов по дорозі. Він почав думати про неосвіченість та грубість місцевих мешканців.

Пройшовши добру сотню шагів, він почув позаду оклик. Обернувшись, побачив того самого діда.

Дід прокричав йому:

– До міста тобі ще дві години шляху.

– Чому ж ти не сказав про це одразу? – здивовано вигукнув мандрівник.

– А як! Спочатку я повинен був побачити, з якою швидкістю ти йдеш із своєю нелегкою ношею, – пояснив дід.

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!



Не все відразу

Притча не все відразу

Одного разу священик прийшов до зали, щоб звернутися до віруючих. Зала була порожньою, тільки молодий конюх сидів у першому ряду.

Священик замислився:

– Чи слід мені говорити?

Зрештою він наважився запитати конюха:

– Тут немає нікого, крім тебе, то чи слід мені говорити?

Конюх відказав: Продовжити читання “Не все відразу”

Які люди живуть в місті

Які люди живуть в місті?

Філософська притча

Це було давним-давно. Але ця історія до сих пір жива.
Один сивий чоловік сидів біля входу в одне східне місто. До старого підійшов юнак і запитав:

– Я жодного разу тут не був. Скажить мені, а які люди живуть в цьому місті?

Старий відповів йому питанням:

– А які люди були в тому місті? У тому, з якого ти пішов?
– Це були егоїстичні і злі люди. Втім, саме тому я з радістю поїхав звідти!
– Що ж. Не пощастило тобі. І тут ти зустрінеш точно таких же людей, – відповів йому старий.
– Що ж, піду подивлюся на місто.

Юнак пішов далі до міста.

Трохи згодом, інший юнак наблизився до старого, та задав таке ж саме питання: Продовжити читання “Які люди живуть в місті”