Бійка з Левом

Лев відпочивав в тіні великого дерева після ситного обіду.

До Лева наблизився Шакал. Подивився на відпочиваючого Лева і несміливо, так, сказав:

– Лев! А давай поб’ємося!

Але у відповідь була лише тиша.

Шакал став говорити голосніше:

– Лев! Давай битися! Влаштуємо на цій галявині бій. Ти проти мене! Лев проти Шакала!

Лев на нього й уваги не звернув.

Тоді Шакал пригрозив:

– Давай битися! Інакше, я піду і всім розповім, що ти, Лев, мене злякався.

Лев позіхнув, ліниво потягнувся і промовив:

– І хто тобі повірить?

І додав:

– Навіть якщо про мене хтось подумає, що я когось злякався – це мене не турбує. Хай, навіть трусом мене назвуть – це все ж куди приємніше, ніж те, що мене будуть зневажати. Зневажати за бійку з якимось там Шакалом.

 

Сокира, сосід та чесність, або притча про передчасні висновки

Одна баба сказала чоловіку, що сусід у нього не чистий на руку, що і сокиру вкрасти може.

Прийшов чоловік додому. І одразу кинувся шукати сокиру.

Немає сокири! Увесь сарай обшукав. Ніде немає сокири!

Виходить на вилицю. Бачить – сусід іде.

Але не просто йде: а йде він, як вкравший сокиру, і дивиться він, як  вкравший сокиру, та посміхається він, як вкравший сокиру. Навіть привітався сусід, як людина, що вкрала сокиру.

“Який же нечесний в мене сусід!” – вирішив чоловік.

Затаїв злобу та повернувся додому. Дивиться, а під сараєм сокира лежить. Його сокира! Мабуть, хтось з дітей брав сокиру, та й на місце не поклав.

Зрадів чоловік. Задоволений, виходить за ворота.

Бачить, що сусід іде не як той, що вкрав сокиру, і дивиться з прищуром не як той, що вкрав сокиру, та посміхається не як той, що вкрав сокиру.

“Який чесний у мене сусід!”

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!




/ Притча про чесність / Притча про сокиру / притча про передчасні висновки / Сокира, сосід та чесність, або притча про передчасні висновки /

Садівник та письменник. Притча про недогризки.

Якось садівник звернувся до письменника:

— Прочитав твою розповідь. Мені вона сподобалась. І знаєш, про що я подумав?.. Хочеш, я тобі підкину пару ідей для нових оповідань? Мені вони ні до чого. Адже я не письменник. А ти — напишеш гарні розповіді, випустиш книгу, заробиш багато грошей.

На що письменник відповів:

— Зараз я доїм яблуко, а недогризок віддам тобі. Там багато хорошого насіння. Мені вони ні до чого, адже я не садівник. А ти висадиш їх, виростиш хороші яблуні, збереш врожай, заробиш багато грошей.

— Що? – образився садівник, – Мені не потрібні твої недогризки! В мене самого безліч яблук.

—Так, – погодився письменник. – Та чому ти гадаєш, що мені не вистачає хватає власних ідей?

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися ці притчі, будьте ласкаві, зробити клік по рекламі від Google. Дуже дякую! Це – найкраща подяка! 🙂




/ Притча про недогризки / Притча про письменника та садівника / Притча про ідеі / Риторика онлайн /

Вартість удару молотком. Притча.

Притча вартість удару молотком

У фермера перестав працювати трактор.

Всі спроби фермера і його сусідів полагодити двигун були марні.

Нарешті він покликав фахівця. Той оглянув трактор. Спробував, як діє стартер, підняв капот і все ретельно перевірив.

Потім узяв молоток і один раз вдарив десь під капотом трактора. І – диво! Продовжити читання “Вартість удару молотком. Притча.”

Кульбабки

Кульбабки

Кульбабки

Один чоловік дуже пишався своєю прекрасною зеленою галявиною. Одного разу він побачив, що серед трави зацвіли кульбабки.

Чоловік не сіяв ці кульбабки, і, тому, сприйняв їх як бур’ян. Він одразу вирвав їх руками. Через деякий час кульбабки знову з’явились. Вони маскувались під звичайну траву. І як тільки чоловік не намагався позбавитися них, кульбабки продовжували з’являтися на галявині та бурхливо рости.

Нарешті він написав у департамент сільського господарства. Докладно перерахував всі використані методи, застосовані для боротьби з кульбабками. А лист закінчив питанням:

«Я випробував всі методи. Порадьте, що робити?»

Невдовзі він отримав відповідь:

«Пропонуємо _ вам _ полюбити їх».

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!



Половина життя, або притча про філософа та матроса.

Один філософ плив на кораблі. Йому хотілося з кимось поговорити. Він познайомився з матросом, та запитав у нього:

— Що ти знаєш про філософію?

— Та нічого, — відповів моряк.

— Як? Ти втратив половину життя, — посміхаючись, сказав філософ.

Незабаром почалась сильна буря. Корабель скрипів та погрожував розлетітися на шматки.

— Що з тобою? — запитав моряк у філософа. — Не переживай, берег вже зовсім близько. Навіть, якщо з кораблем щось трапиться, ми зможемо доплисти вплавь.

— Легко тобі про це говорити. Я зовсім не вмію плавати! — відповів той.

— Як так? Нещодавно ти мені сказав, що я втратив половину життя, не знаючи філософії. Але ти, не вміючи плавати, ризикуєш втратити все життя — посміхаючись, сказав моряк.

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!




/ Притча про філософа та матроса. / Філософия та життя / Притча про половину життя /

Ворота пекла та раю

До мудреця прийшов воїн і сказав:

− Послухай, я вже немолодий, багато часу провів у боях, і знаю, що смерть може наздогнати мене в будь-який з завтрашніх днів. Підкажи, як мені не помилитися в життєвому виборі? Скажи мені, мудрець, як відкриваються ворота в пекло, а як відкриваються ворота в рай?

Старий подивився на воїна, примружив очі, а потім розсміявся:

−Хіба ти воїн? Ти – хвіст собачий!

Злобою блиснули очі воїна. Він вихопив меч, і замахнувся на старого…

Але мудрець не злякався. Він спокійно сказав:

− Ось так відкриваються ворота в пекло!

Воїн зрозумів, що зробив дурість. Він поклав меч і став вибачатися:

− Пробач, старцю, я погарячкував, не зрозумів я відразу твоєї мудрості.

− А так, відкриваються ворота до раю, – сказав мудрець.

Дуже приємно, що ви читаєте наш сайт. Натисніть, будь ласка, на рекламу. Це – найкраща подяка. Дякуємо!



Чого боятись? Притча про страх

 

Одного разу почалася сильна злива. Всі діти прибігли додому, але наймолодшої доньки не було.

Мати занепокоїлася і пішла шукати її. Надворі йшов дощ, безперервно виблискували блискавки і гримів грім. Від цих блискавок ставало страшно і моторошно.

Мама кожен раз лякалася при виблискуванні блискавки.

Незабаром, жінка знайшла свою дочку, дівчинка бігала і гралася під дощем.

Вся змомокла, але щаслива вона стрибала і танцювала. І кожен раз, коли в небі вдаряла блискавка, дівчинка піднімала своє обличчя! Мама була дуже здивована:

-Що ти робиш?-запитала вона.-Тобі не страшно? Невже ти зовсім не боїшся грози?

А чого тут боятися? – Весело відповіла дівчинка.- Мама, дивись, я танцюю,- а небо мене фотографує!

І в цей момент чергова блискавка освітила щасливе обличчя дівчинки…



Великий секрет, або притча про щастя

Якось журналіст брав інтерв’ю у одного діда:

— Кажуть, Ви сама життєрадісна людина на селі?

— Так, кажуть. Але у мене не більше щастя, ніж у когось з моїх сусідів.

— Шановний! Але по вам не видно, щоб Ви колись сумували.  На Вашому обличчі не видно слідів суму! Поділіться секретом!

— Секрет простий. Я не можу знайти хоть щось, про що слід сумувати. Навіть, якщо і знаходжу, задаю собі питання, а чи допоможе в цьому сум?

Журналист вигукнув:

— Яка велика мудрість! Адже дійсно, сум нічого корисного не приносить. Так чому ж Ви не розкажете про цей секрете вашим односельчанам?

— Як же? Розказував, – посміхнувся дід. – От я і Вам розказав. А чи зможете Ви скористатись цим секретом?

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!




/ Великий секрет / Притча про щастя / У чому секрет щастя /

Страшенний гріх

Ченці

Старий та молодий ченці мандрували. Шлях їх перетинала ріка, яка через дощі сильно разлилась.

На березі стояла молода красива дівчина, якій також потрібно було перебратися на протилежний берег. Але вона не могла сама перейти річку.

Дівчина попросила допомоги в ченців. Однак обітниця суворо забороняла ченцям навіть торкатися до жінок.

Молодий чернець демонстративно відвернувся. А старий підійшов до дівчини, щось спитав, посадив її на спину, та переніс через річку. Багато часу ченці шли мовчки. Раптом, молодий не втримався:

— Як ти міг торкнутися до дівчини!? Ти ж давав обітницю не торкатися жінок! Це – страшенний гріх!

На що старий спокійно відповів:

— Дивно, я переніс її та залишив на березі річки, а ти досі її несеш. В своїй голові.

Молодий чернець задумався, а потім – махнув рукою, відганяючи погані думки. На його обличчі знову засвітилася посмішка.

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!




Фото: Болсунов О.І. / Притча про двох ченців та дівчину / Притча про монахів та жінку / Притча, що ти несеш у своїй голові /

Білизна з плямами.

Глянула господиня у вікно. Бачить- а нова сусідка білизну попрала, та розвішує сушитись. Та, певно, погано випрала – на білизні видно брудні плями.

Кричить смому чоловіку:

-Іди поглянь! Яка у нас сусідка”господиня”. Білизну прати не вміє.

Між ділом і подругам своїм розповіла, мовляв, яка у мене нова сусідка зˊявилася. Так навіть білизну випрати не вміє.

Пройшов час. Знову бачить господиня, як її сусідка білизну вивішує. І знову з плямами.

Знову пішла вона пліткувати з подругами. А тим й самим захотілось подивитися на це.

Прийшли вони у двір. Дивляться на білизну. Але вона – білосніжна, ніяких плям.

Тоді одна з подруг каже:

– Перш ніж обговорювати чужу білизну, пішла б ти, та й помила свої вікна. Глянь, які вони у тебе брудні.

Шановний читачу! Клікайте, будь ласка, рекламу. Це – найкраща ваша вдячність за зібрані тут хороші притчі. Дякуємо!



Притча про дороге навчання

Притча про дороге навчання

 

Молодого, нещодавно призначеного менеджера крупної компанії, керівництво викликало на килим.

Ще пак! Він здійснив угоду, на якій фірма втратила мільйон доларів. Коли співробітник зрозумів свою помилку, було вже запізно.

Зайшовши до кабінету, та, відчуваючи свою провину, менеджер, не очікуючи того, що йому скажуть, вимовив:

— Я розумію, що ви маєте право мене звільнити, і, визнаючи свою провину, приймаю будь-яке ваше рішення.

— Звільнити? — голосно виголосив керівник. — Ми тільки що витратили мільйон на ваше навчання, і тепер не можемо розкидатися такими цінними кадрами. Йдіть працювати!

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!




/ Притча про дороге навчання / Притча про молодого менеджера та вартість його помилки /

Кращі тости

Шановний читачу! Тут зібрані різні тости. Не всі, а тільки деякі, які ми вважаємо кращими. У деяких тостах використовуються притчі – тому такий сайт. Ця збірка тостів буде поповнятися, заходите к нам ще! 🙂

***

Народна мудрість: «З чудовою компанією, так би мовити, гріх не випити!».
Що ж, давайте не будемо грішити! Адже компанія у нас – чудова!

Тост з невеликою притчею.

Зловив мужик Золоту рибку. Зрадів, і, не довго думаючи, каже: Продовжити читання “Кращі тости”

Великий секрет Майстра гончарної справи. Притча.

Гончар

Великий Майстер гончарної справи закінчував навчання своїх учнів.

Він оголосив, що буде оцінювати майстерність учнів або по кількості робіт, зроблених за тиждень, або по одному, але самому кращому виробу.

Деякі учні тут же взялися ліпити всякі глечики, горщики, тарілки, вази … і обпалювати їх у печі. Вони вставали якомога раніше, щоб зробити якомога більше. Вони обговорювали один з одним помилки, ділилися досвідом та ідеями. У них не було жодних секретів один від одного, адже на кількість робіт це ніяк не впливало.

Великий секрет Майстра гончарної справи. Притча.

Інші учні вирішили не витрачати даремно час та сили. Продовжити читання “Великий секрет Майстра гончарної справи. Притча.”

Вартість сукні

Одна дівчина вирішила замовити сукню у відомого кравця, бо шив він красиво і завжди на совість. Правда, вона вважала, що сукні його занадто дорогі.

А тому, прийшовши в майстерню, насамперед вирішила домовитися про ціну.

– Ви дуже багато берете за свої сукні, – заявила вона. Продовжити читання “Вартість сукні”