Якось одна баба сказала чоловіку, що, начеб-то, сусід у нього не чистий на руку, що і сокиру вкрасти може.
Прийшов чоловік додому – і одразу кинувся шукати сокиру.
Не знайшов!
Немає сокири! Увесь сарай обшукав. Ніде немає сокири!
Виходить на вилицю. Бачить – сусід іде.
Але не просто йде: а йде він, як вкравший сокиру, і дивиться він, як вкравший сокиру, та посміхається він, як вкравший сокиру. Навіть привітався сусід, як людина, що вкрала сокиру.
“Який же нечесний в мене сусід!” – вирішив чоловік.
Затаїв злобу та повернувся додому. Дивиться, а під сараєм сокира лежить. Його сокира! Мабуть, хтось з дітей брав сокиру, та й на місце не поклав.
Зрадів чоловік. Задоволений, виходить за ворота.
Бачить, що сусід іде не як той, що вкрав сокиру, і дивиться з прищуром не як той, що вкрав сокиру, та посміхається не як той, що вкрав сокиру.
“Який чесний у мене сусід!”
Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!
/ Притча про чесність / Притча про сокиру / притча про передчасні висновки / Сокира, сосід та чесність, або притча про передчасні висновки / Притча про топор / Притча про правду та брехню /
