Ця притча про переконливість. І про чесність.
Мені подобається цей принцип, закладений в притчі,
який корисно пам’ятати вчителям, батькам, тренерам …
всім тим, хто працює з людьми, навчаючи або пояснюючи.
Одна жінка привела свого сина до мудреця і почала пояснювати свою проблему:
– Мого хлопчика, мабуть, наврочили, – сказала вона. – Уявіть собі, він їсть тільки солодощі. Цукерки, печиво, варення, солодощі – і нічого іншого. Жодні вмовляння і покарання не допомагають. Що мені робити?
Старець лиш поглянув на хлопчика і промовив:
– Добра жінко, повертайся із сином додому. Приходьте завтра, я спробую вам допомогти.
– А може сьогодні? Ми живемо дуже далеко звідси.
– Ні, сьогодні я не можу.
Наступного дня старець повів хлопчика до своєї кімнати і довго з ним розмовляв.
Дитина підбігла до матері і сказала:
– Я більше не буду їсти стільки солодощів!
Зраділа мати, та почала дякувати мудреця. Але потім запитала у нього:
– Вчора був особливий день? Чому Ви не поговорили з дитиною вчора?
– Добра жінко, – відказав мудрець. – Вчора був звичайнісінький день. Але вчора я не міг переконливо сказати твоєму сину те, що сказав сьогодні. Тому що вчора я і сам з насолодою їв солодкі фініки. Як я міг переконувати твого сина не їсти солодощі, якщо сам того дня був ласуном?
/ Притча про переконливість / Притча про фініки / Як бути переконливим притча / Притча про виховання /
