Садівник та письменник. Притча про недогризки.

Якось садівник звернувся до письменника:

— Прочитав твою розповідь. Мені вона сподобалась. І знаєш, про що я подумав?.. Хочеш, я тобі підкину пару ідей для нових оповідань? Мені вони ні до чого. Адже я не письменник. А ти — напишеш гарні розповіді, випустиш книгу, заробиш багато грошей.

На що письменник відповів:

— Зараз я доїм яблуко, а недогризок віддам тобі. Там багато хорошого насіння. Мені вони ні до чого, адже я не садівник. А ти висадиш їх, виростиш хороші яблуні, збереш врожай, заробиш багато грошей.Читати далі »Садівник та письменник. Притча про недогризки.

Пелюстка троянди

Планувалось прийняття великого композитора Людвіга ван Бетховена в дійсні члени Академії мистецтв у Парижі. Голова зборів оголосив:

– Ми зібрались сьогодні для того, щоб прийняти у члени нашої академії великого Бетховена.

І тут же додав, що, на жаль, ні однієї вакантної посади в академії немає, тим як би наперед вирішив результат справи.

У залі запанувала мовчанка.

– Але…,– продовжував голова… та налив з графину, що стояв на столі, повний стакан води так, що ні однієї краплі додати не можна було. Потім відірвав з букета одну пелюстку троянди та обережно опустив її на водну поверхню.

Пелюстка не переповнила стакана, і вода не пролилася.Читати далі »Пелюстка троянди

Час шляху

Одного спекотного дня йшов мандрівник пильною дорогою. За спиною у нього була стара зношена сумка. В бік від дороги мандрівник побачив колодязь. Він повернув до нього. З жадібністю напився холодної води. А потім звернувся до діда, що сидів неподалік від колодязя:

 – Мені дуже треба до міста. Скільки часу займе дорога до нього?

– Не знаю, – розвів руками старий. Та, махнувши рукою, додав:

– А ти йди!Читати далі »Час шляху

Великий секрет Майстра гончарної справи. Притча.

Великий Майстер гончарної справи закінчував навчання своїх учнів.

Він оголосив, що буде оцінювати майстерність учнів або по кількості робіт, зроблених за тиждень, або по одному, але самому кращому виробу.

Деякі учні тут же взялися ліпити всякі глечики, горщики, тарілки, вази … і обпалювати їх у печі. Вони вставали якомога раніше, щоб зробити якомога більше. Вони обговорювали помилки, ділилися досвідом та ідеями. У них не було жодних секретів один від одного, адже на кількість робіт це ніяк не впливало.

Інші учні вирішили не витрачати даремно час та сили.Читати далі »Великий секрет Майстра гончарної справи. Притча.

Лев та мишеня

Лев спав під деревом. Раптом, Миша пробігла по його тілу. Лев прокинувся і зловив мишеня. Миша стала просити відпустити її. Вона сказала:

– Дружба краща за бійку. Якщо ти мене відпустиш – і я тобі добро зроблю.

Лев засміявся з того, що миша обіцяє йому добро зробити. Але, все ж-таки, відпустив її.Читати далі »Лев та мишеня

Все в твоїх руках

Колись давно, в одному місті, жив мудрець. Слава про його мудрість рознеслась далеко навколо його рідного міста, люди здалеку приходили до нього за порадою.

Але був у місті чоловік, який заздрив його славі. Прийшов він якось на луг, спіймав метелика, посадив його між зімкнутих долонь і подумав:

 – Піду я до мудреця і спитаю у нього: скажи, о наймудріший, який метелик у мене в руках: живий або мертвий?  Якщо він скаже “мертвий”, я відкрию долоні, метелик полетить.  Та, якщо він скаже “живий” – я зімкну долоні, і метелик помре. От тоді всі й зрозуміють, хто з нас розумніший.Читати далі »Все в твоїх руках

Соловей і жук

Автор притчі: Василь Сухомлинський

У садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що його пісню люблять люди. Того й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню.

А коло Соловейка літав великий рогатий Жук. Він літав і гудів.

Соловей припинив свою пісню та й каже:

—    Перестань гудіти. Ти не даєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було.

Жук гідно відповів:Читати далі »Соловей і жук