Притчі українською мовою
Декілька чоловік ображали одного мудреця, коли він проходив по їх вулиці. Але він відповів їм посмішкою, та побажав здоров’я.
Дивуються люди:
– Ти дякуєш і бажаєш тим людям здоров’я, невже ти не почуваєш до них гніву та образи?
На що старий з посмішкою відповідає:
– Коли я приходжу на базар, я можу витратити лише те, що є у мене в гаманці. Так само і при спілкуванні з людьми, я можу витрачати лише те, чим наповнена моя душа. У мене в душі немає образи та гніву.
Шановний читачу! Тут зібрані різні тости. Не всі, а тільки деякі, які ми вважаємо кращими. У деяких тостах використовуються притчі – тому такий сайт. Ця збірка тостів буде поповнятися, заходите к нам ще! 🙂
***
Народна мудрість: «З чудовою компанією, так би мовити, гріх не випити!».
Що ж, давайте не будемо грішити! Адже компанія у нас – чудова!
Зловив мужик Золоту рибку. Зрадів, і, не довго думаючи, каже: Продовжити читання “Кращі тости”
Два досвідчених і дуже майстерних шахових гравця сіли за дошку з чорно-білими клітинами і розставили на ній свої війська.
Кожне військо очолював король, у якому обов’язково знаходився ферзь.
Білі і чорні війська мали свої фортеці з баштами.
В бойових рядах перебували кіннота, слони і солдати.
Почалася битва. Продовжити читання “Великі шахи і життя. Притча”
Учню не терпілося розказати Учителю плітки, які він почув на базарі.
— Почекай, — запинив його мудрець. — Як ти вважаєш, чи ця плітка правдива?
— Не знаю. Може і правдива. А, може, і ні.
Тоді Учитель запитав:
— Чи принесе вона кому-небудь користь?
— Не впевнений. Яка з цього може бути користь?
— Она смішна?
— Трохи смішна. Тільки от, чомусь, не радісна.
— Ну, от. Тоді навіщо мені її слухати? Краще помовчи.
Учень замислився і сказав:
— Ви праві, Учитель. Напевно, нема чого Вам її слухати. Да і нікому це слухати не треба. Дякую за урок!
Шановний читачу! Клікайте, будь ласка, рекламу. Це – найкраща ваша вдячність за зібрані тут хороші притчі. Дякуємо!
/ Притча про плітки / Мовчання – золото / Притча / Легенда /
Купив чоловік собі новий дім – великий, красивий – і сад з фруктовими деревами біля будинку. А поруч у старенькій хаті жив заздрісний сусід.
Одного разу прокинувся чоловік у гарному настрої, вийшов на ганок, а там – купа сміття.
Що робити? Свій ганок, прибирати потрібно. А ще – дізнатися, хто це був. І дізнався – заздрісний сусід.
Хотів було піти, посваритися, але, вирішив зробити інакше.
Пішов у сад, назбирав самих стиглих яблук і пішов до сусіда.
Сусід, почувши стукіт у двері, злорадно подумав: «Нарешті я дістав його!» Відкриває двері в надії на скандал.
На його подив, нікого не було, лише кошик з яблуками. А на яблуках записка:
– Хто чим багатий, той тим і ділиться!
Шановний читачу! Якщо вам сподобалися ці притчі, будьте ласкаві, зробити клік по рекламі від Google. Дуже дякую! Це – найкраща подяка! 🙂
/ Кошик з яблуками / Риторика онлайн /
Жив мудрий чоловік. Але були у нього і заздрісники. Так ось зібрались кілька таких людей, та почали підчіплювати і навіть ображати чоловіка.
Чоловік слухав їх дуже спокійно. Через цей спокій їм стало якось не по собі. Виникло незручне почуття: вони ображають чоловіка, а він слухає їх слова як музику. Тут щось не так.
Один из них звернувся до мудрого:
– В чому річ? Ти что, не розумієш, що ми говоримо про тебе?
– Як же? Розумію! Але саме при розумінні, можливе таке глибоке мовчання, – відповів чоловік. Та додав:
– Це ваш вибір – вирішувати, ображати мене чи ні. Але приймати ваші дурниці чи ні – в цьому моя воля. Я від них відмовляюсь; вони того не варті. Можете забрати їх собі. Я їх не приймаю. В той же час, я не можу заборонити вам ображати мене. Це ваша воля и ваше право.
Шановний читачу! Клікайте, будь ласка, рекламу. Це – найкраща ваша вдячність за зібрані тут хороші притчі. Дякуємо!
/ Притча про мовчання / Притча: ображатись чи ні /
Одна баба сказала чоловіку, що сусід у нього не чистий на руку, що і сокиру вкрасти може.
Прийшов чоловік додому. І одразу кинувся шукати сокиру.
Немає сокири! Увесь сарай обшукав. Ніде немає сокири!
Виходить на вилицю. Бачить – сусід іде.
Але не просто йде: а йде він, як вкравший сокиру, і дивиться він, як вкравший сокиру, та посміхається він, як вкравший сокиру. Навіть привітався сусід, як людина, що вкрала сокиру.
“Який же нечесний в мене сусід!” – вирішив чоловік.
Затаїв злобу та повернувся додому. Дивиться, а під сараєм сокира лежить. Його сокира! Мабуть, хтось з дітей брав сокиру, та й на місце не поклав.
Зрадів чоловік. Задоволений, виходить за ворота.
Бачить, що сусід іде не як той, що вкрав сокиру, і дивиться з прищуром не як той, що вкрав сокиру, та посміхається не як той, що вкрав сокиру.
“Який чесний у мене сусід!”
Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!
/ Притча про чесність / Притча про сокиру / притча про передчасні висновки / Сокира, сосід та чесність, або притча про передчасні висновки /