Опубліковано

Білизна з плямами.

Глянула господиня у вікно. Бачить- а нова сусідка білизну попрала, та розвішує сушитись. Та, певно, погано випрала – на білизні видно брудні плями.

Кричить смому чоловіку:

-Іди поглянь! Яка у нас сусідка”господиня”. Білизну прати не вміє.

Між ділом і подругам своїм розповіла, мовляв, яка у мене нова сусідка зˊявилася. Так навіть білизну випрати не вміє.

Пройшов час. Знову бачить господиня, як її сусідка білизну вивішує. І знову з плямами.

Знову пішла вона пліткувати з подругами. А тим й самим захотілось подивитися на це.

Прийшли вони у двір. Дивляться на білизну. Але вона – білосніжна, ніяких плям.

Тоді одна з подруг каже:

– Перш ніж обговорювати чужу білизну, пішла б ти, та й помила свої вікна. Глянь, які вони у тебе брудні.

Шановний читачу! Клікайте, будь ласка, рекламу. Це – найкраща ваша вдячність за зібрані тут хороші притчі. Дякуємо!



Опубліковано

Соловей і жук

притча соловей та жук

Автор притчі: Василь Сухомлинський

У садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що його пісню люблять люди. Того й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню.

А коло Соловейка літав великий рогатий Жук. Він літав і гудів.

Соловей припинив свою пісню та й каже:

—    Перестань гудіти. Ти не даєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було.

Жук гідно відповів:

—    Ні, Солов’ю, без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов’я.
—    Ну й мудрець! — всміхнувся Соловей.— Виходить, що й ти потрібен людям? Ось запитаємо дівчинку, вона скаже, хто потрібен людям, а хто ні.

Полетіли Соловей і Жук до дівчинки та й питають:

—    Скажи, дівчинко, кого треба залишити в світі — Солов’я чи Жука?
—    Хай собі будуть і Соловей, і Жук,— відповіла дівчинка. Тоді подумала й додала: — Як же можна без Жука?

Українські притчі



Опубліковано

Плаксива стара

 

Одна стара жінка весь час плакала. Причиною було те що її старша донька одружилась з торговцем парасольок, а молодша – з торговцем локшини.

Коли стара бачила, що погода гарна і день буде сонячним, вона починала плакати і думала: «Жахливо! Сонце таке велике, і погода така гарна, у моєї донечки в лавці ніхто не купить парасольку від дощу! Як  бути?» Так вона думала і мимоволі починала журитися і плакати.

Якщо погода була поганою і шов дощ, то вона знову плакала, на цей раз через молодшу доньку: «Моя донечка торгує локшиною, якщо локшина не висохне на сонці, її неможливо буде продати. Як бути?» І так вона горювала при будь-якій погоді: то через старшу доньку, то через молодшу.

Сусіди ніяк не могли її заспокоїти, і в насмішку прозвали  «плаксивою старою».

Одного разу їй зустрівся монах, який спитав в неї , чому вона плаче. Тут жінка виклала всі свої переживання, а монах голосно розсміявся, і сказав:-Пані,не турбуйтесь ви так! Я дам тобі Шлях Звільнення, і ти не будеш більше плакати.

«Плаксива стара» дуже зраділа і стала питати, що за такий спосіб. Монах відповів: -Все дуже просто. Ти лише зміни свій стиль мислення  – коли гарна погода і світить сонце, ти не думай про парасольки старшої доньки, а думай про локшину молодшої: «Як світить сонце! У молодшої доньки локшина добре підсохне, і торгівля буде успішною». Коли йде дощ, думай про парасольки старшої доньки: «Ось і дощ пішов! Парасольки у донечки напевне будуть продаватися дуже добре». Вислухавши монаха, стара враз прозріла і стала робити так, як велів монах.

З того часу вона не лише більше не плакала, а завжди була веселою, так що з «плаксивої старої» вона перетворилась в «веселу».



Опубліковано

Про тишу…

Втомившись від галасливого і неспокійного міста, де все відволікало від медитації та самоспостерігання, чоловік вирішив знайти тиху і спокійну

місцину.

Він прийшов до лісу, де не було жодної людини. Але він не міг зосередитися, бо йому заважало стрекотання цвіркунів і дзижчання комах.

Він заглибився до лісу, але там надто голосно співали пташки, відволікаючи від контакту із внутрішнім “я”.

В пошуках тиші чоловік зайшов до печери. Там було дуже тихо. Але звуки падаючих крапель води дратували його.

Тоді він орендував будиночок у лісі. Закрив всі вікна і двері.  Але в повній тиші все голосніше було чутно “тік-так, тік-так”…

Роздратувавшись, чоловік зірвав годинника з руки і викинув за двері.

Сів, заспокоївся. Зрадів тому, що врешті-решт буде тихо.

Але… “Тук-тук, тук-тук…” – стукало його серце. Стукало все голосніше в грудях.

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися ці притчі, будьте ласкаві, зробити клік по рекламі від Google. Дуже дякую! Це – найкраща подяка! 🙂



Опубліковано

Кращі тости

Шановний читачу! Тут зібрані новорічні тости. Не всі, а тільки деякі, які ми вважаємо кращими. У деяких тостах використовуються притчі – тому такий сайт. Ця збірка тостів буде поповнятися, заходите к нам ще! 🙂

***

Народна мудрість: «З чудовою компанією, так би мовити, гріх не випити!».
Що ж, давайте не будемо грішити! Адже компанія у нас – чудова!

Тост з невеликою притчею.

Зловив мужик Золоту рибку. Зрадів, і, не довго думаючи, каже: Продовжити читання “Кращі тости”