Опубліковано

Про тишу…

Втомившись від галасливого і неспокійного міста, де все відволікало від медитації та самоспостерігання, чоловік вирішив знайти тиху і спокійну

місцину.

Він прийшов до лісу, де не було жодної людини. Але він не міг зосередитися, бо йому заважало стрекотання цвіркунів і дзижчання комах.

Він заглибився до лісу, але там надто голосно співали пташки, відволікаючи від контакту із внутрішнім “я”.

В пошуках тиші чоловік зайшов до печери. Там було дуже тихо. Але звуки падаючих крапель води дратували його.

Тоді він орендував будиночок у лісі. Закрив всі вікна і двері.  Але в повній тиші все голосніше було чутно “тік-так, тік-так”…

Роздратувавшись, чоловік зірвав годинника з руки і викинув за двері.

Сів, заспокоївся. Зрадів тому, що врешті-решт буде тихо.

Але… “Тук-тук, тук-тук…” – стукало його серце. Стукало все голосніше в грудях.

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися ці притчі, будьте ласкаві, зробити клік по рекламі від Google. Дуже дякую! Це – найкраща подяка! 🙂



Опубліковано

Минуле, сучасне і майбутнє

Притча про минуле, сучасне, майбутнє

 

Три мудреця сиділи в тіні великого дерева і насолоджувалися бесідою. Вони сперечалися про те, що важливіше для людини – минуле, сучасне або майбутнє. Один з них сказав:

 – Моє минуле робить мене тим, хто я є. Я маю те, чому я навчився в минулому. Мені подобаються люди, з якими мені раніше було добре, або схожі на них.

 – Я не можу з цим погодитись, – сказав другий, – людину робить її майбутнє. Неважливо, що я знаю і що вмію зараз, – я буду вчитися тому, що знадобиться мені в майбутньому. Мої дії зараз залежать не від того, яким я був, а від того, яким я збираюсь стати. Мені подобаються люди, не схожі на тих, кого я знав раніше.

– Ви зовсім випустили з уваги те, – втрутився третій, – що минуле і майбутнє існують тільки в наших думках. Минулого вже немає. Майбутнього ще немає, і залежно від того, згадуєте ви про минуле або мрієте про майбутнє, дієте ви тільки у сьогоденні.

І довго ще сперечалися мудреці, насолоджуючись неквапливою бесідою…

Дуже приємно, що ви читаєте наш сайт. Натисніть, будь ласка, на рекламу. Це – найкраща подяка. Дякуємо!



Опубліковано

Великі шахи і життя. Притча

Шахи притча

Два досвідчених і дуже майстерних шахових гравця сіли за дошку з чорно-білими клітинами і розставили на ній   свої війська.

Кожне військо очолював король, у якому  обов’язково знаходився ферзь.
Білі і чорні  війська мали свої фортеці з баштами.

В бойових рядах перебували кіннота, слони  і солдати.

Почалася битва. Продовжити читання “Великі шахи і життя. Притча”

Опубліковано

Кошик з яблуками

Притча кошик з яблуками

Купив чоловік собі новий дім – великий, красивий – і сад з фруктовими деревами біля будинку. А поруч у старенькій хаті жив заздрісний сусід.

Одного разу прокинувся чоловік у гарному настрої, вийшов на ганок, а там – купа сміття.

Що робити? Свій ганок, прибирати потрібно. А ще – дізнатися, хто це був. І дізнався – заздрісний сусід.

Хотів було піти, посваритися, але, вирішив зробити інакше.

Пішов у сад, назбирав самих стиглих яблук і пішов до сусіда.

Сусід, почувши стукіт у двері, злорадно подумав: «Нарешті я дістав його!» Відкриває двері в надії на скандал.

На його подив, нікого не було, лише кошик з яблуками. А на яблуках записка:

– Хто чим багатий, той тим і ділиться!

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися ці притчі, будьте ласкаві, зробити клік по рекламі від Google. Дуже дякую! Це – найкраща подяка! 🙂



/ Кошик з яблуками / Риторика онлайн /

Опубліковано

Притча про мовчання

Жив мудрий чоловік. Але були у нього і заздрісники. Так ось зібрались кілька таких людей, та почали підчіплювати і навіть ображати чоловіка.

Чоловік слухав їх дуже спокійно. Через цей спокій їм стало якось не по собі. Виникло незручне почуття: вони ображають чоловіка, а він слухає їх слова як музику. Тут щось не так.

Один из них звернувся до мудрого:

– В чому річ? Ти что, не розумієш, що ми говоримо про тебе?

– Як же? Розумію! Але саме при розумінні, можливе таке глибоке мовчання, – відповів чоловік. Та додав:

 – Це ваш вибір – вирішувати, ображати мене чи ні. Але приймати ваші дурниці чи ні – в цьому моя воля. Я від них відмовляюсь; вони того не варті. Можете забрати їх собі. Я їх не приймаю. В той же час, я не можу заборонити вам ображати мене. Це ваша воля и ваше право.

Шановний читачу! Клікайте, будь ласка, рекламу. Це – найкраща ваша вдячність за зібрані тут хороші притчі. Дякуємо!




/ Притча про мовчання / Притча: ображатись чи ні /

Опубліковано

Притча про винагороду

Притча про винагороду

 

Мандрівний проповідник прийшов з важкою вістю у чуже місто. Він хотів передати цю вість тільки самому правителю. Як тільки не наполягали придворні міністри, щоб монах вручив їм цю вість, він залишався твердим та несхильним. Нарешті, після бесіди віч-на-віч з візиром його представили князю.

Правитель дуже зрадів вісті, яку приніс монах. Він запропонував йому обрати, за своїм бажанням, будь-яку винагороду. На свій подив, монах попросив 100 ударів палкою від власних рук князя.

Князь став відмовляти монаха, але він був несхильним. Робити нічого: правитель взяв палку в руки і, несильно, почав колотити монаха.

Отримавши п’ять ударів палкою, монах закричав:

– Зупиніться! Я повинен дотриматись обіцянки. Я обіцяв поділитись своєю винагородою з візиром, міністрами та вартою.

Половину винагороди, 50 палок повинен отримати візир. Половину половини – придворні міністри, нехай кожен отримає по п’ять палок. По десять палок повинні отримати вартівники, які мене пропустили. А своє я вже отримав.

Князь посміхнувся та із задоволенням роздав решту винагороди винуватцям.

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!



/ Притча про винагороду / Винагорода в сто ударів палкою /