Притчі українською мовою
Учню не терпілося розказати Учителю плітки, які він почув на базарі.
— Почекай, — запинив його мудрець. — Як ти вважаєш, чи ця плітка правдива?
— Не знаю. Може і правдива. А, може, і ні.
Тоді Учитель запитав:
— Чи принесе вона кому-небудь користь?
— Не впевнений. Яка з цього може бути користь?
— Она смішна?
— Трохи смішна. Тільки от, чомусь, не радісна.
— Ну, от. Тоді навіщо мені її слухати? Краще помовчи.
Учень замислився і сказав: Продовжити читання “Мовчання – золото. Притча про плітки.”
Великий Майстер гончарної справи закінчував навчання своїх учнів.
Він оголосив, що буде оцінювати майстерність учнів або по кількості робіт, зроблених за тиждень, або по одному, але самому кращому виробу.
Деякі учні тут же взялися ліпити всякі глечики, горщики, тарілки, вази … і обпалювати їх у печі. Вони вставали якомога раніше, щоб зробити якомога більше. Вони обговорювали один з одним помилки, ділилися досвідом та ідеями. У них не було жодних секретів один від одного, адже на кількість робіт це ніяк не впливало.
Інші учні вирішили не витрачати даремно час та сили. Продовжити читання “Великий секрет Майстра гончарної справи. Притча.”
Човняр перевозив мандрівника на інший берег на дуже красивому човні.
Подорожній зауважив, що не бачив досі такого красивого човна. Та раптом він помітив якісь надписи на веслах. На одному веслі було написано: «Думай», а на другому: «Роби».
– Чудовий в тебе човен, – сказав мандрівник. – А навіщо такі написи на веслах?
– Дивись, – посміхаючись, сказав човняр. І почав гребти тільки одним веслом, з написом «Думай». Продовжити читання “Весла. Притча “Думай та роби”.”
Простий собі такий камінь. Нічим не примітний.
Одного разу цей камінь побачив скульптор. Він обійшов навколо нього кілька разів, та пішов у задумі.
Через деякий час, скульптор повернувся в парк, прихопивши з собою інструменти. Продовжити читання “Притча. Камінь та скульптор”
Всі спроби фермера і його сусідів полагодити двигун були марні.
Нарешті він покликав фахівця. Той оглянув трактор. Спробував, як діє стартер, підняв капот і все ретельно перевірив.
Потім узяв молоток і один раз вдарив десь під капотом трактора. І – диво! Продовжити читання “Вартість удару молотком. Притча.”
Було це дуже й дуже давно. В одному чудовому українському селі молоді дівчата і жінки вирішили показати усі свої вміння та майстерність. Домовились, що у неділю всі прийдуть на сільську площу і кожна принесе найкращій витвір, створений її власними руками: вишитий рушник, кружево, полотно, скатертину, одяг.
В назначений день всі жінки й дівчата прийшли на площу. Принесли безліч прекрасних речей.
До мудреця прийшов воїн і сказав:
− Послухай, я вже немолодий, багато часу провів у боях, і знаю, що смерть може наздогнати мене в будь-який з завтрашніх днів. Підкажи, як мені не помилитися в життєвому виборі? Скажи мені, мудрець, як відкриваються ворота в пекло, а як відкриваються ворота в рай?
Старий подивився на воїна, примружив очі, а потім розсміявся:
−Хіба ти воїн? Ти – хвіст собачий!
Злобою блиснули очі воїна. Він вихопив меч, і замахнувся на старого…
Але мудрець не злякався. Він спокійно сказав:
− Ось так відкриваються ворота в пекло!
Воїн зрозумів, що зробив дурість. Він поклав меч і став вибачатися:
− Пробач, старцю, я погарячкував, не зрозумів я відразу твоєї мудрості.
− А так, відкриваються ворота до раю, – сказав мудрець.
Дуже приємно, що ви читаєте наш сайт. Натисніть, будь ласка, на рекламу. Це – найкраща подяка. Дякуємо!
Вчитель підізвав учнів і показав їм аркуш білого паперу.
– Що ви тут бачите? – спитав Мудрець.
– Крапку, – відповів один.
Всі інші учні закивали головами в знак того, що теж бачать крапку.
– Придивіться уважніше, – сказав Вчитель.
– Тут чорна крапка, – сказав інший учень.
– Ні! – заперечив третій учень, – тут маленька чорна крапка. Адже так?
Всі інші учні закивали головами на знак згоди.
Після довгої паузи всі учні в очікуванні подивились на Вчителя.
– Шкода, що всі мої учні побачили тільки маленьку чорну крапку, і ніхто не помітив чистого білого паперу…
І додав після довгої паузи:
– Значить, мені є ще чому вас вчити.
Дуже приємно, що ви читаєте наш сайт. Натисніть, будь ласка, на рекламу. Це – найкраща подяка. Дякуємо!
Одна дівчина вирішила замовити сукню у відомого кравця, бо шив він красиво і завжди на совість. Правда, вона вважала, що сукні його занадто дорогі.
А тому, прийшовши в майстерню, насамперед вирішила домовитися про ціну.
– Ви дуже багато берете за свої сукні, – заявила вона. Продовжити читання “Вартість сукні”
Три мудреця сиділи в тіні великого дерева і насолоджувалися бесідою. Вони сперечалися про те, що важливіше для людини – минуле, сучасне або майбутнє. Один з них сказав:
– Моє минуле робить мене тим, хто я є. Я маю те, чому я навчився в минулому. Мені подобаються люди, з якими мені раніше було добре, або схожі на них.
– Я не можу з цим погодитись, – сказав другий, – людину робить її майбутнє. Неважливо, що я знаю і що вмію зараз, – я буду вчитися тому, що знадобиться мені в майбутньому. Мої дії зараз залежать не від того, яким я був, а від того, яким я збираюсь стати. Мені подобаються люди, не схожі на тих, кого я знав раніше.
– Ви зовсім випустили з уваги те, – втрутився третій, – що минуле і майбутнє існують тільки в наших думках. Минулого вже немає. Майбутнього ще немає, і залежно від того, згадуєте ви про минуле або мрієте про майбутнє, дієте ви тільки у сьогоденні.
І довго ще сперечалися мудреці, насолоджуючись неквапливою бесідою…
Дуже приємно, що ви читаєте наш сайт. Натисніть, будь ласка, на рекламу. Це – найкраща подяка. Дякуємо!