Опубліковано

Притча. Камінь та скульптор

Притча. Камінь та скульптор. Кращі українські притчі українською мовою.В одному відомому і людному парку стояв камінь.

Простий собі такий камінь. Нічим не примітний. І ось, одного разу, його побачив скульптор. Він обійшов навколо нього кілька разів. І пішов у задумі.

Через деякий час, скульптор повернувся в парк, прихопивши з собою інструменти.

Він працював молотком та зубилом, стукав по каменю, відбиваючи великі і маленькі шматочки. Поліцейські огородили ділянку, щоб якийсь уламок не потрапив випадково в перехожого.

На подив, скульптор досить швидко закінчив роботу і сказав, що можна прибирати огорожу.

Всі бажаючі побігли дивитися на роботу скульптора. Це була чудова скульптура.

Люди вигукнули:

– Це ж треба! Яка краса!!! – говорили одні
– А раніше був просто камінь! – казали інші.
– Ще б! Адже це велика робота талановитого скульптора! – вигукували треті.

Похвала сипалася з усіх боків.

А скульптор скромно сказав:

– Що ви! Я ж не зробив нічого особливого. Ця скульптура завжди була в цьому камені. Ви хіба не бачили? Я просто прибрав зайве.

/ Притча українською мовою/ Притча. Камінь та скульптор / Кращі українські притчі / Притчі для переказу /

Опубліковано

Вартість удару молотком. Притча.

Вартість удару молотком. Притча. Кращі притчі на українській мові.У фермера перестав працювати трактор.

Всі спроби фермера і його сусідів полагодити двигун були марні.

Нарешті він покликав фахівця. Той оглянув трактор. Спробував, як діє стартер, підняв капот і все ретельно перевірив.

Потім узяв молоток і один раз вдарив десь під капотом трактора. І – диво! Продовжити читання “Вартість удару молотком. Притча.”

Опубліковано

Ворота пекла та раю

Кращі притчі українською. Притча Ворота Пекла та Раю

До мудреця прийшов воїн і сказав:

−Послухай, я вже не молодий, багато часу провів у боях і знаю, що смерть може наздогнати мене в будь-який з завтрашніх днів. Підкажи, як мені не помилитися в життєвому виборі? Скажи мені, мудрець, як відкриваються ворота в пекло, а як відкриваються ворота в рай?

Старий подивився на воїна, примружив очі, а потім розсміявся:

−Хіба ти воїн? Ти хвіст собачий!

Злобою блиснули очі воїна. Він вихопив меч, і замахнувся на старого. Але мудрець не злякався. Він спокійно сказав:

−Ось так відкриваються ворота в пекло!

Воїн зрозумів, що зробив дурість. Він поклав меч і став вибачатися:

−Пробач, старцю, я погарячкував, не зрозумів я відразу твоєї мудрості.

−А так, відкриваються ворота до раю, – сказав мудрець.

Опубліковано

Аркуш паперу

Вчитель підізвав учнів і показав їм аркуш білого паперу.

– Що ви тут бачите? – спитав Мудрець.

– Крапку, – відповів один.

Всі інші учні закивали головами в знак того, що теж бачать крапку.

– Придивіться уважніше, – сказав Вчитель.

– Тут чорна крапка, – сказав інший учень.

– Ні! – заперечив третій учень, – тут маленька чорна крапка. Адже так?

Всі інші учні закивали головами на знак згоди.

Після довгої паузи всі учні в очікуванні подивились на Вчителя.

– Шкода, що всі мої учні побачили тільки маленьку чорну крапку, і ніхто не помітив чистого білого паперу…

І додав після довгої паузи:

– Значить, мені є ще чому вас вчити.

Опубліковано

Найліпший майстер

Було це дуже й дуже давно. В одному чудовому українському селі молоді дівчата і жінки вирішили показати усі свої вміння та майстерність. Домовились, що у неділю всі прийдуть на сільську площу і кожна принесе найкращій витвір, створений її власними руками: вишитий рушник, кружево, полотно, скатертину, одяг.

В назначений день всі жінки й дівчата прийшли на площу. Принесли безліч прекрасних речей.

Продовжити читання “Найліпший майстер”

Опубліковано

Вартість сукні

Одна дівчина вирішила замовити сукню у відомого кравця, бо шив він красиво і завжди на совість. Правда, вона вважала, що сукні його занадто дорогі.

А тому, прийшовши в майстерню, насамперед вирішила домовитися про ціну.

– Ви дуже багато берете за свої сукні, – заявила вона. Продовжити читання “Вартість сукні”

Опубліковано

Минуле, сучасне і майбутнє

Три мудреця сиділи в тіні великого дерева і насолоджувалися бесідою. Вони сперечалися про те, що важливіше для людини – минуле, сучасне або майбутнє. Один з них сказав:

 – Моє минуле робить мене тим, хто я є. Я маю те, чому я навчився в минулому. Мені подобаються люди, з якими мені раніше було добре, або схожі на них.

 – Я не можу з цим погодитись, – сказав другий, – людину робить її майбутнє. Неважливо, що я знаю і що вмію зараз, – я буду вчитися тому, що знадобиться мені в майбутньому. Мої дії зараз залежать не від того, яким я був, а від того, яким я збираюсь стати. Мені подобаються люди, не схожі на тих, кого я знав раніше.

– Ви зовсім випустили з уваги те, – втрутився третій, – що минуле і майбутнє існують тільки в наших думках. Минулого вже немає. Майбутнього ще немає, і залежно від того, згадуєте ви про минуле або мрієте про майбутнє, дієте ви тільки у сьогоденні.

І довго ще сперечалися мудреці, насолоджуючись неквапливою бесідою…