Погані слова

Притча про дружбу

Притча про дружбуДвоє друзів посварилися. І один друг почав всім знайомим говорити погані слова про свого друга.

Але потім він заспокоївся і зрозумів, що був неправий. Він прийшов до свого друга і попросив вибачення.

Тоді другий друг сказав:

– Добре! Я тебе прощу. Тільки за однієї умови.
– Якої умови?
– Візьми подушку і випусти все пір’я на вітер.

Перший друг так і зробив. Він розірвав подушку. А вітер розніс пір’я по всьому селу.

Задоволений друг прийшов до іншого і сказав:

– Виконав твоє завдання. Я прощений?
– Так, якщо ти збереш всі пір’я назад у подушку.

Але самі розумієте, що неможливо зібрати всі пір’я назад. Так і погані слова, які вже розлетілися по всьому селу, та які почули інші люди, не можна забрати назад.

/ Притча про дружбу / Дружба / Друг / Погані слова /

Два вовки. Або який вовк живе в тобі?

Притча про двох вовків

Колись давно, старий індіанець повідав своєму онуку життєву істину.

– Розумієш, в кожній людині йде боротьба. Ця боротьба дуже схожа на бій двух вовків. Один вовк представляє зло: заздрість, ревнощі, жаль, егоїзм, жадібність, брехню… Інший вовк представляє добро: мир, любов, надію, турботу, доброту, вірність, правду…

Маленький індіанець, зворушений до глибини душі словами діда, надовго задумався. А потім спитав: Продовжити читання “Два вовки. Або який вовк живе в тобі?”

Аркуш паперу

 

Вчитель підізвав учнів і показав їм аркуш білого паперу.

– Що ви тут бачите? – спитав Мудрець.

– Крапку, – відповів один.

Всі інші учні закивали головами в знак того, що теж бачать крапку.

– Придивіться уважніше, – сказав Вчитель.

Тут чорна крапка, – сказав інший учень.

Ні! – заперечив третій учень, – тут маленька чорна крапка. Адже так?

Всі інші учні закивали головами на знак згоди.

Після довгої паузи всі учні в очікуванні подивились на Вчителя.

– Шкода, що всі мої учні побачили тільки маленьку чорну крапку, і ніхто не помітив чистого білого паперу…

І додав після довгої паузи:

– Значить, мені є ще чому вас вчити.

Дуже приємно, що ви читаєте наш сайт. Натисніть, будь ласка, на рекламу. Це – найкраща подяка. Дякуємо!



Щоб ти став кращим

Василь Сухомлинський

Дідусь з онуком йшли великим лісом. Ледь помітна стежинка звивалась поміж високими деревами. Вечоріло. Подорожні втомилися. Дідусь уже збирався заночувати десь під кущем, аж тут хлопчик побачив у гущавині хатинку.

– Дідусю, он хатинка! – радісно вигукнув онук. – Може, в ній переночуємо?
– Так, це хатинка для дорожніх, – сказав дідусь.

Вони зайшли в лісову хатинку. У ній було чисто, на стіні висіла гілочка з ялинки. За народним звичаєм це означало: заходьте, будь ласка, любі гості.

Дідусь і онук підійшли до столу й побачили на ньому хлібинку та глечик з медом. Поручлежала маленька гілочка ялинки. На вікні – відро з водою.

Дідусь і внук умилися і сіли вечеряти.

 Хто це все поставив на стіл? – питає онук. Продовжити читання “Щоб ти став кращим”

Бо я – людина. Притча.

Притча Сухомлинського Бо я людина

 

Василь Сухомлинський

Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син.

Посеред шляху лежав камінь.

Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.

Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.

Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:

Продовжити читання “Бо я – людина. Притча.”

Чого боятись? Притча про страх

 

Одного разу почалася сильна злива. Всі діти прибігли додому, але наймолодшої доньки не було.

Мати занепокоїлася і пішла шукати її. Надворі йшов дощ, безперервно виблискували блискавки і гримів грім. Від цих блискавок ставало страшно і моторошно.

Мама кожен раз лякалася при виблискуванні блискавки.

Незабаром, жінка знайшла свою дочку, дівчинка бігала і гралася під дощем.

Вся змомокла, але щаслива вона стрибала і танцювала. І кожен раз, коли в небі вдаряла блискавка, дівчинка піднімала своє обличчя! Мама була дуже здивована:

-Що ти робиш?-запитала вона.-Тобі не страшно? Невже ти зовсім не боїшся грози?

А чого тут боятися? – Весело відповіла дівчинка.- Мама, дивись, я танцюю,- а небо мене фотографує!

І в цей момент чергова блискавка освітила щасливе обличчя дівчинки…



Притча. Перстень царя Соломона.

За переказами, царь Соломон володів перстнем, на якому було вигравірувано вислів: “Все минає”.

В хвилину горя і тяжких переживань Соломон дивився на напис і заспокоювався.

Але одого разу сталося таке нещастя, що мудрі слова, замість того щоб утішити, викликали у нього напад люті. Продовжити читання “Притча. Перстень царя Соломона.”

Минуле, сучасне і майбутнє

Притча про минуле, сучасне, майбутнє

 

Три мудреця сиділи в тіні великого дерева і насолоджувалися бесідою. Вони сперечалися про те, що важливіше для людини – минуле, сучасне або майбутнє. Один з них сказав:

 – Моє минуле робить мене тим, хто я є. Я маю те, чому я навчився в минулому. Мені подобаються люди, з якими мені раніше було добре, або схожі на них.

 – Я не можу з цим погодитись, – сказав другий, – людину робить її майбутнє. Неважливо, що я знаю і що вмію зараз, – я буду вчитися тому, що знадобиться мені в майбутньому. Мої дії зараз залежать не від того, яким я був, а від того, яким я збираюсь стати. Мені подобаються люди, не схожі на тих, кого я знав раніше.

– Ви зовсім випустили з уваги те, – втрутився третій, – що минуле і майбутнє існують тільки в наших думках. Минулого вже немає. Майбутнього ще немає, і залежно від того, згадуєте ви про минуле або мрієте про майбутнє, дієте ви тільки у сьогоденні.

І довго ще сперечалися мудреці, насолоджуючись неквапливою бесідою…

Дуже приємно, що ви читаєте наш сайт. Натисніть, будь ласка, на рекламу. Це – найкраща подяка. Дякуємо!



Великі шахи і життя. Притча

Шахи притча

Два досвідчених і дуже майстерних шахових гравця сіли за дошку з чорно-білими клітинами і розставили на ній   свої війська.

Кожне військо очолював король, у якому  обов’язково знаходився ферзь.
Білі і чорні  війська мали свої фортеці з баштами.

В бойових рядах перебували кіннота, слони  і солдати.

Почалася битва. Продовжити читання “Великі шахи і життя. Притча”

Притча про мовчання

Жив мудрий чоловік. Але були у нього і заздрісники. Так ось зібрались кілька таких людей, та почали підчіплювати і навіть ображати чоловіка.

Чоловік слухав їх дуже спокійно. Через цей спокій їм стало якось не по собі. Виникло незручне почуття: вони ображають чоловіка, а він слухає їх слова як музику. Тут щось не так.

Один из них звернувся до мудрого:

– В чому річ? Ти что, не розумієш, що ми говоримо про тебе?

– Як же? Розумію! Але саме при розумінні, можливе таке глибоке мовчання, – відповів чоловік. Та додав:

 – Це ваш вибір – вирішувати, ображати мене чи ні. Але приймати ваші дурниці чи ні – в цьому моя воля. Я від них відмовляюсь; вони того не варті. Можете забрати їх собі. Я їх не приймаю. В той же час, я не можу заборонити вам ображати мене. Це ваша воля и ваше право.

Шановний читачу! Клікайте, будь ласка, рекламу. Це – найкраща ваша вдячність за зібрані тут хороші притчі. Дякуємо!




/ Притча про мовчання / Притча: ображатись чи ні /

Фініки. Або притча про переконливість.

Ця притча про переконливість. І про чесність.
Мені подобається принцип, закладений в притчі,
який корисно пам’ятати вчителям, батькам, тренерам …
всім тим, хто працює з людьми, навчаючи або пояснюючи.

Одна жінка привела свого сина до мудреця і почала пояснювати свою проблему:

Мого хлопчика, мабуть, наврочили, – сказала вона. – Уявіть собі, він їсть тільки солодощі. Цукерки, печиво, варення, солодощі – і нічого іншого. Жодні вмовляння і покарання не допомагають. Що мені робити?

Старець лиш поглянув на хлопчика і промовив: Продовжити читання “Фініки. Або притча про переконливість.”

Сокіл і Ворон

Сокіл живе недовго. Це найшвидший птах, що хапає жертву в польоті. Але щоб наздогнати жертву, Сокіл витрачає немало життєвих сил.

 

Якось запитав Сокіл у Ворона:

– О Мудрий Вороне! Ти живеш майже 300 років. Ти пам’ятаєш всіх моїх батьків, дідів та навіть батьків моїх прадідів. Скажи мені, Мудрий Вороне, в чому твій секрет довголіття!

– А ти поживи, так як я. Поживи зі мною – і твоє життя стане набагато довшим.

І Сокіл вирішив дружити з Вороном і жити так, як він. Вони спокійно сиділи на гілці великого дуба і розмовляли про життя…

До полудня обидва зголодніли і не поспішаючи полетіли шукати обід. Незабаром Ворон побачив мертвого коня. Зрадівши, Ворон полетів вниз, а Сокіл за ним.

До цього Сокіл ніколи не харчувався падлом.

Ворон з жадібністю накинувся на м’ясо. Сокіл клюнув падло. Зупинився. Клюнув ще раз. Подумав. Клюнув третій. А потім сказав:

– Ні, Вороне. Ти знаєш, краще один раз напитися свіжої крові, ніж 300 років харчуватися падлом.

І – полетів.

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!



Кульбабки

Кульбабки

Кульбабки

Один чоловік дуже пишався своєю прекрасною зеленою галявиною. Одного разу він побачив, що серед трави зацвіли кульбабки.

Чоловік не сіяв ці кульбабки, і, тому, сприйняв їх як бур’ян. Він одразу вирвав їх руками. Через деякий час кульбабки знову з’явились. Вони маскувались під звичайну траву. І як тільки чоловік не намагався позбавитися них, кульбабки продовжували з’являтися на галявині та бурхливо рости.

Нарешті він написав у департамент сільського господарства. Докладно перерахував всі використані методи, застосовані для боротьби з кульбабками. А лист закінчив питанням:

«Я випробував всі методи. Порадьте, що робити?»

Невдовзі він отримав відповідь:

«Пропонуємо _ вам _ полюбити їх».

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!



Не все відразу

Притча не все відразу

 

Одного разу священик прийшов до зали, щоб звернутися до віруючих. Зала була порожньою, тільки молодий конюх сидів у першому ряду.

Священик замислився:

– Чи слід мені говорити?

Зрештою він наважився запитати конюха:

– Тут немає нікого, крім тебе, то чи слід мені говорити?

Конюх відказав: Продовжити читання “Не все відразу”

Найкраща школа

Батьки обрали для свого сина найкращого вчителя. Зранку дід повів онука до школи. Коли дідусь і онук увійшли у двір, їх оточили діти.

Який смішний старий, – засміявся один хлопчик.

Ей, маленький товстун,- скорчив обличчя інший.

Діти кричали і бігали навколо діда і онука. Тут вчитель подзвонив у дзвоник, оголошуючи початок занять, діти побігли.

Дідусь рішуче взяв онука за руку і вийшов у двір.

Ура, я не піду до школи, – зрадів хлопчина.

-Підеш, але не в цю,- сердито відповів дід. – Я сам знайду тобі школу.

Притча Найкраща школа
Продовжити читання “Найкраща школа”