Збірник притч на тему “навчання”.
В цих притчах є дуже цікаві методи навчання. Ці притчі будуть корисними вчителям, батькам, тренерам …
всім тим, хто працює з людьми, навчаючи або пояснюючи.
Щоб не боятися помилитися, потрібно ці помилки знати. Знати, і вміти їх виправляти. Головні помилки при виступах Погляд оратора при публічних виступах Для чого оратору потрібні паузи Паузи оратора і сміттєві звуки Залучення уваги публіки при виступі Як саме оратор повинен читати промову Як потрібно оратору виступати за трибуною Лаконічність та довгі речення оратора Як небажано відповідати на питання
В одному чудовому українському селі молоді дівчата та жінки вирішили показати усі свої вміння та майстерність. Домовились, що у неділю всі прийдуть на сільську площу і кожна принесе найкращій витвір, створений її власними руками: вишитий рушник, полотно, скатертину, одяг.
В назначений день всі жінки й дівчата прийшли на площу. Принесли безліч прекрасних речей.
Сучасна притча
Всі спроби фермера та його сусідів полагодити двигун були марні.
Нарешті він покликав фахівця.
Той оглянув трактор, підняв капот і все ретельно перевірив.
Потім узяв молоток і лише один раз легенько вдарив десь під капотом трактора. І – диво!
Сучасна притча
Човняр перевозив мандрівника на інший берег на дуже красивому човні.
Подорожній зауважив, що не бачив досі такого красивого човна. Та раптом він помітив якісь надписи на веслах. На одному веслі було написано: «Думай», а на другому: «Роби».
– Чудовий в тебе човен, – сказав мандрівник. – А навіщо такі написи на веслах?
– Дивись, – посміхаючись, сказав човняр. І почав гребти тільки одним веслом, з написом «Думай».Читати далі »Два весла. Притча “Думай та роби”.
Бо я – людина. Притча. Василь Сухомлинський
Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син.
Посеред шляху лежав камінь.
Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.
Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.
Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:
Одного разу, в одній сільській школі, хлопчик вдарив дівчинку. Вдарив так боляче, що вона заплакала. Тато був вчителем в класі. Дівчинка одразу поскаржилася татові. Хлопчик, побачивши це, втиснувся в стінку в очікуванні покарання. Що зробити вчителю, щоб виховати і дівчинку, і хлопчика? Тато посадив дівчинку на коліна, щось прошепотів їй. Вона миттево витерла сльози та посміхнулась. Дівчинка підійшла та протягнула хлопчику, який її образив, долоні, а на долонях були цукерки. Довго хлопчик дивився на цукерки, на дівчинку і на вчителя. Взяв цукерки – відвернувся і… Читати далі »Притча про виховання, покарання та цукерки
Василь Сухомлинський
Дідусь з онуком йшли великим лісом. Ледь помітна стежинка звивалась поміж високими деревами.
Вечоріло. Подорожні втомилися. Дідусь уже збирався заночувати десь під кущем, аж тут хлопчик побачив у гущавині хатинку.
– Дідусю, он хатинка! – радісно вигукнув онук. – Може, в ній переночуємо?
– Так, це хатинка для дорожніх, – сказав дідусь.
Вони зайшли в лісову хатинку.
У ній було чисто, на стіні висіла гілочка з ялинки. За народним звичаєм це означало: заходьте, будь ласка, любі гості.
Дідусь і онук підійшли до столу й побачили на ньому хлібинку та глечик з медом. Поручлежала маленька гілочка ялинки. На вікні – відро з водою.
Дідусь і внук умилися і сіли вечеряти.
– Хто це все поставив на стіл? – питає онук.Читати далі »Щоб ти став кращим
