Мовчання – золото. Притча про плітки.

Учню не терпілося розказати Учителю плітки, які він почув на базарі.

— Почекай, — запинив його мудрець. — Як ти вважаєш, чи ця плітка правдива?

— Не знаю. Може і правдива. А, може, і ні.

Тоді Учитель запитав:

— Чи принесе вона кому-небудь користь?

— Не впевнений. Яка з цього може бути користь?

— Она смішна?

— Трохи смішна. Тільки от, чомусь, не радісна.

— Ну, от. Тоді навіщо мені її слухати? Краще помовчи.

Учень замислився і сказав:

— Ви праві, Учитель. Напевно, нема чого Вам її слухати. Да і нікому це слухати не треба. Дякую за урок!

Шановний читачу! Клікайте, будь ласка, рекламу. Це – найкраща ваша вдячність за зібрані тут хороші притчі. Дякуємо!




/ Притча про плітки / Мовчання – золото / Притча / Легенда /

Ворота пекла та раю

До мудреця прийшов воїн і сказав:

− Послухай, я вже немолодий, багато часу провів у боях, і знаю, що смерть може наздогнати мене в будь-який з завтрашніх днів. Підкажи, як мені не помилитися в життєвому виборі? Скажи мені, мудрець, як відкриваються ворота в пекло, а як відкриваються ворота в рай?

Старий подивився на воїна, примружив очі, а потім розсміявся:

−Хіба ти воїн? Ти – хвіст собачий!

Злобою блиснули очі воїна. Він вихопив меч, і замахнувся на старого…

Але мудрець не злякався. Він спокійно сказав:

− Ось так відкриваються ворота в пекло!

Воїн зрозумів, що зробив дурість. Він поклав меч і став вибачатися:

− Пробач, старцю, я погарячкував, не зрозумів я відразу твоєї мудрості.

− А так, відкриваються ворота до раю, – сказав мудрець.

Дуже приємно, що ви читаєте наш сайт. Натисніть, будь ласка, на рекламу. Це – найкраща подяка. Дякуємо!



Найкраща школа

Батьки обрали для свого сина найкращого вчителя. Зранку дід повів онука до школи. Коли дідусь і онук увійшли у двір, їх оточили діти.

Який смішний старий, – засміявся один хлопчик.

Ей, маленький товстун,- скорчив обличчя інший.

Діти кричали і бігали навколо діда і онука. Тут вчитель подзвонив у дзвоник, оголошуючи початок занять, діти побігли.

Дідусь рішуче взяв онука за руку і вийшов у двір.

Ура, я не піду до школи, – зрадів хлопчина.

-Підеш, але не в цю,- сердито відповів дід. – Я сам знайду тобі школу.

Притча Найкраща школа
Продовжити читання “Найкраща школа”

Аркуш паперу

 

Вчитель підізвав учнів і показав їм аркуш білого паперу.

– Що ви тут бачите? – спитав Мудрець.

– Крапку, – відповів один.

Всі інші учні закивали головами в знак того, що теж бачать крапку.

– Придивіться уважніше, – сказав Вчитель.

Тут чорна крапка, – сказав інший учень.

Ні! – заперечив третій учень, – тут маленька чорна крапка. Адже так?

Всі інші учні закивали головами на знак згоди.

Після довгої паузи всі учні в очікуванні подивились на Вчителя.

– Шкода, що всі мої учні побачили тільки маленьку чорну крапку, і ніхто не помітив чистого білого паперу…

І додав після довгої паузи:

– Значить, мені є ще чому вас вчити.

Дуже приємно, що ви читаєте наш сайт. Натисніть, будь ласка, на рекламу. Це – найкраща подяка. Дякуємо!



Фініки. Або притча про переконливість.

Ця притча про переконливість. І про чесність.
Мені подобається принцип, закладений в притчі,
який корисно пам’ятати вчителям, батькам, тренерам …
всім тим, хто працює з людьми, навчаючи або пояснюючи.

Одна жінка привела свого сина до мудреця і почала пояснювати свою проблему:

Мого хлопчика, мабуть, наврочили, – сказала вона. – Уявіть собі, він їсть тільки солодощі. Цукерки, печиво, варення, солодощі – і нічого іншого. Жодні вмовляння і покарання не допомагають. Що мені робити?

Старець лиш поглянув на хлопчика і промовив: Продовжити читання “Фініки. Або притча про переконливість.”