Притчі українською мовою
Два досвідчених і дуже майстерних шахових гравця сіли за дошку з чорно-білими клітинами і розставили на ній свої війська.
Кожне військо очолював король, у якому обов’язково знаходився ферзь.
Білі і чорні війська мали свої фортеці з баштами.
В бойових рядах перебували кіннота, слони і солдати.
Почалася битва. Продовжити читання “Великі шахи і життя. Притча”
На сайті зібрані кращі українські притчі на інщі притчі українською мовою мовою.Ідея сайту полягає в тому, щоб збирати на ньому кращі метафори (легенди, історії, байки, казки …).
Тому на сайті притч не багато, зате всі – кращі.
Під словом «кращі» ми будемо мати на увазі, що нам притчі сподобалися. Сподіваємось, що вам ці притчі теж будуть до вподоби. Може, тому що вони мудрі, або змушують задуматися…
Ці притчі перевірені виступами в нашій Школі Ораторської Майстерності та на курсах онлайн-навчання. Тут є (будуть) дорослі притчі, та для дітей.
Сайт новий, але він щодня поповнюється новими українськими притчами, легендами та історіями. Продовжити читання “Кращі притчі українською мовою”
В одному відомому і людному парку стояв камінь.Простий собі такий камінь. Нічим не примітний. І ось, одного разу, його побачив скульптор. Він обійшов навколо нього кілька разів. І пішов у задумі.
Через деякий час, скульптор повернувся в парк, прихопивши з собою інструменти.
Він працював молотком та зубилом, стукав по каменю, відбиваючи великі і маленькі шматочки. Поліцейські огородили ділянку, щоб якийсь уламок не потрапив випадково в перехожого.
На подив, скульптор досить швидко закінчив роботу і сказав, що можна прибирати огорожу.
Всі бажаючі побігли дивитися на роботу скульптора. Це була чудова скульптура.
Люди вигукнули:
– Це ж треба! Яка краса!!! – говорили одні
– А раніше був просто камінь! – казали інші.
– Ще б! Адже це велика робота талановитого скульптора! – вигукували треті.
Похвала сипалася з усіх боків.
А скульптор скромно сказав:
– Що ви! Я ж не зробив нічого особливого. Ця скульптура завжди була в цьому камені. Ви хіба не бачили? Я просто прибрав зайве.
/ Притча українською мовою/ Притча. Камінь та скульптор / Кращі українські притчі / Притчі для переказу /
У фермера перестав працювати трактор.Всі спроби фермера і його сусідів полагодити двигун були марні.
Нарешті він покликав фахівця. Той оглянув трактор. Спробував, як діє стартер, підняв капот і все ретельно перевірив.
Потім узяв молоток і один раз вдарив десь під капотом трактора. І – диво! Продовжити читання “Вартість удару молотком. Притча.”
Василь Сухомлинський
Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син.
Посеред шляху лежав камінь.
Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.
Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.
Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:
Було це дуже й дуже давно. В одному чудовому українському селі молоді дівчата і жінки вирішили показати усі свої вміння та майстерність. Домовились, що у неділю всі прийдуть на сільську площу і кожна принесе найкращій витвір, створений її власними руками: вишитий рушник, кружево, полотно, скатертину, одяг.
В назначений день всі жінки й дівчата прийшли на площу. Принесли безліч прекрасних речей.
Купив чоловік собі новий дім – великий, красивий – і сад з фруктовими деревами біля будинку. А поруч у старенькій хаті жив заздрісний сусід.
Одного разу прокинувся чоловік у гарному настрої, вийшов на ганок, а там – купа сміття.
Що робити? Свій ганок, прибирати потрібно. А ще – дізнатися, хто це був. І дізнався – заздрісний сусід.
Хотів було піти, посваритися, але, вирішив зробити інакше.
Пішов у сад, назбирав самих стиглих яблук і пішов до сусіда.
Сусід, почувши стукіт у двері, злорадно подумав: «Нарешті я дістав його!» Відкриває двері в надії на скандал.
На його подив, нікого не було, лише кошик з яблуками. А на яблуках записка:
– Хто чим багатий, той тим і ділиться!
/ Кошик з яблуками /
Василь Сухомлинський
Дідусь з онуком йшли великим лісом. Ледь помітна стежинка звивалась поміж високими деревами. Вечоріло. Подорожні втомилися. Дідусь уже збирався заночувати десь під кущем, аж тут хлопчик побачив у гущавині хатинку.
– Дідусю, он хатинка! – радісно вигукнув онук. – Може, в ній переночуємо?
– Так, це хатинка для дорожніх, – сказав дідусь.
Вони зайшли в лісову хатинку. У ній було чисто, на стіні висіла гілочка з ялинки. За народним звичаєм це означало: заходьте, будь ласка, любі гості. Дідусь і онук підійшли до столу й побачили на ньому свіжу хлібинку, глечик з медом і кілька великих сухих рибин. Поручлежала маленька гілочка ялинки. На вікні – відро з водою. Дідусь і внук умилися і сіли вечеряти. Продовжити читання “Щоб ти став кращим”
Батько зі своїм сином і мулом в полуденну спеку подорожував. Батько сидів верхи на мулі, а син вів його за вуздечку.
— Бідний хлопчик, — сказав перехожий, — його маленькі ніжки ледь поспівають за мулом. Як ти можеш ліниво сидіти на мулі, коли бачиш, що хлопчисько зовсім вибився з сил?
Одна дівчина вирішила замовити сукню у відомого кравця, бо шив він красиво і завжди на совість. Правда, вона вважала, що сукні його занадто дорогі.
А тому, прийшовши в майстерню, насамперед вирішила домовитися про ціну.
– Ви дуже багато берете за свої сукні, – заявила вона. Продовжити читання “Вартість сукні”
Човняр перевозив мандрівника на інший берег.
Подорожній зауважив, що на веслах човна були написи. На одному веслі було написано: «Думай», а на другому: «Роби».
– Цікаві у тебе весла, – сказав мандрівник. – А навіщо?
– Дивись, – посміхаючись, сказав човняр. І почав гребти тільки одним веслом, з написом «Думай».
Човен почав кружляти на одному місці.
– Бувало, я думав про щось, розмірковував, будував плани … Але нічого корисного це не приносило. Я просто кружляв на одному місці, як цей човен.
Човняр перестав гребти одним веслом і почав гребти іншим, з написом «Роби». Човен почав кружляти, але вже в інший бік.
– Бувало, я кидався в іншу крайність. Робив щось бездумно, без планів. Багато сил і часу витрачав. Але, в підсумку, теж кружляв на місці.
– Ось і зробив напис на веслах, – продовжував човняр, – щоб пам’ятати, що на кожен помах лівого весла повинен бути помах правого весла.
А потім показав на красивий будинок, який височів на березі річки:
– Цей будинок я побудував після того, як зробив на веслах написи.
Йшов мисливець по лісу і зустрів дроворуба. Зігнувшись, він довго і наполегливо пиляв повалене дерево. З лиця його піт лився, все його тіло було сильно напружене.
Мисливець підійшов ближче, щоб подивитися, чому робота рухається так повільно і з такою колосальною працею.
– По-моєму, ваша пила зовсім затупилась! – Звернувся мисливець до дроворуба.
– Чому б вам її не заточити?
– Що ви! – Вигукнув дроворуб, здивовано подивившись на перехожого. – У мене абсолютно немає на це часу, я повинен пиляти!
І дроворуб знову взявся за роботу.
/ Немає часу. Притча українською мовою. /
Запитав якось Комар Муху:
– А чи є десь поблизу квіти?
– Хм. Про квіти нічого тобі сказати не можу, – відповіла йому Муха. – Але тут недалечко, є стільки консервних банок, навозу, а нечистот в навколишніх канавах – видимо не видимо!
І Муха почала розповідати Комару всі сусідні смітники, які йому неодмінно потрібно буде відвідати.
Полетів Комар у вказаному напрямку і зустрів Бджолу.
– Чи не бачила ти поблизу якихось смітників? – запитав він у неї.
– Смітники? Нечистоти? Ні! Ніде не бачила, – здивувалася Бджола. – Зато тут усюди просто безліч ароматних квітів.
Автор притчі: Василь Сухомлинський
У садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що його пісню люблять люди. Того й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню.
А коло Соловейка літав великий рогатий Жук. Він літав і гудів.
Соловей припинив свою пісню та й каже:
— Перестань гудіти. Ти не даєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було.
Жук гідно відповів:
— Ні, Солов’ю, без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов’я.
— Ну й мудрець! — всміхнувся Соловей.— Виходить, що й ти потрібен людям? Ось запитаємо дівчинку, вона скаже, хто потрібен людям, а хто ні.
Полетіли Соловей і Жук до дівчинки та й питають:
— Скажи, дівчинко, кого треба залишити в світі — Солов’я чи Жука?
— Хай собі будуть і Соловей, і Жук,— відповіла дівчинка. Тоді подумала й додала: — Як же можна без Жука?