Притчі українською мовою
Василь Сухомлинський
Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син.
Посеред шляху лежав камінь.
Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.
Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.
Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:
Василь Сухомлинський
Дідусь з онуком йшли великим лісом. Ледь помітна стежинка звивалась поміж високими деревами. Вечоріло. Подорожні втомилися. Дідусь уже збирався заночувати десь під кущем, аж тут хлопчик побачив у гущавині хатинку.
– Дідусю, он хатинка! – радісно вигукнув онук. – Може, в ній переночуємо?
– Так, це хатинка для дорожніх, – сказав дідусь.
Вони зайшли в лісову хатинку. У ній було чисто, на стіні висіла гілочка з ялинки. За народним звичаєм це означало: заходьте, будь ласка, любі гості.
Дідусь і онук підійшли до столу й побачили на ньому хлібинку та глечик з медом. Поручлежала маленька гілочка ялинки. На вікні – відро з водою.
Дідусь і внук умилися і сіли вечеряти.
– Хто це все поставив на стіл? – питає онук. Продовжити читання “Щоб ти став кращим”
Човняр перевозив мандрівника на інший берег на дуже красивому човні.
Подорожній зауважив, що не бачив досі такого красивого човна. Та раптом він помітив якісь надписи на веслах. На одному веслі було написано: «Думай», а на другому: «Роби».
– Красивий в тебе човен, – сказав мандрівник. – А навіщо такі написи на веслах?
– Дивись, – посміхаючись, сказав човняр. І почав гребти тільки одним веслом, з написом «Думай».
Човен почав кружляти на одному місці.
– Бувало, я думав про щось, розмірковував, будував плани … Але нічого корисного це не приносило. Я просто кружляв на одному місці, як цей човен.
Човняр перестав гребти одним веслом і почав гребти іншим, з написом «Роби». Човен почав кружляти, але вже в інший бік.
– Бувало, я кидався в іншу крайність. Робив щось бездумно, без планів. Багато сил і часу витрачав. Але, в підсумку, теж кружляв на місці.
– Ось і зробив напис на веслах, – продовжував човняр, – щоб пам’ятати, що на кожен помах лівого весла повинен бути помах правого весла.
А потім показав на красивий будинок, який височів на березі річки поблизу церкви:
– Дивись! Цей будинок я побудував після того, як зробив на веслах ці написи.
/ Притча Два весла / Притча про те, що потрібно думати та робити так, як гребеш веслами на човні / Риторика онлайн /
Декілька чоловік ображали одного мудреця, коли він проходив по їх вулиці. Але він відповів їм посмішкою, та побажав здоров’я.
Дивуються люди:
– Ти дякуєш і бажаєш тим людям здоров’я, невже ти не почуваєш до них гніву та образи?
На що старий з посмішкою відповідає:
– Коли я приходжу на базар, я можу витратити лише те, що є у мене в гаманці. Так само і при спілкуванні з людьми, я можу витрачати лише те, чим наповнена моя душа. У мене в душі немає образи та гніву.
Ідея сайту полягає в тому, щоб збирати на ньому кращі метафори (легенди, історії, байки, казки …).
Тому на сайті притч не багато, зате всі – кращі.
Під словом «кращі» ми будемо мати на увазі, що нам притчі сподобалися. Сподіваємось, що вам ці притчі теж будуть до вподоби. Може, тому що вони мудрі, або змушують задуматися…
Ці притчі перевірені виступами в нашій Школі Ораторської Майстерності та на курсах онлайн-навчання. Тут є (будуть) дорослі притчі, та для дітей.
Сайт новий, але він щодня поповнюється новими українськими притчами, легендами та історіями. Продовжити читання “Кращі притчі українською мовою”
Одна баба сказала чоловіку, що сусід у нього не чистий на руку, що і сокиру вкрасти може.
Прийшов чоловік додому. І одразу кинувся шукати сокиру.
Немає сокири! Увесь сарай обшукав. Ніде немає сокири!
Виходить на вилицю. Бачить – сусід іде.
Але не просто йде: а йде він, як вкравший сокиру, і дивиться він, як вкравший сокиру, та посміхається він, як вкравший сокиру. Навіть привітався сусід, як людина, що вкрала сокиру.
“Який же нечесний в мене сусід!” – вирішив чоловік.
Затаїв злобу та повернувся додому. Дивиться, а під сараєм сокира лежить. Його сокира! Мабуть, хтось з дітей брав сокиру, та й на місце не поклав.
Зрадів чоловік. Задоволений, виходить за ворота.
Бачить, що сусід іде не як той, що вкрав сокиру, і дивиться з прищуром не як той, що вкрав сокиру, та посміхається не як той, що вкрав сокиру.
“Який чесний у мене сусід!”
Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!
/ Притча про чесність / Притча про сокиру / притча про передчасні висновки / Сокира, сосід та чесність, або притча про передчасні висновки /
Простий собі такий камінь. Нічим не примітний.
Одного разу цей камінь побачив скульптор. Він обійшов навколо нього кілька разів, та пішов у задумі.
Через деякий час, скульптор повернувся в парк, прихопивши з собою інструменти.
Він працював молотком та зубилом, стукав, відбиваючи великі і маленькі шматочки. Поліцейські огородили ділянку, щоб якийсь уламок не потрапив випадково в перехожого.
На подив, скульптор досить швидко закінчив роботу і сказав, що можна прибирати огорожу.
Всі бажаючі побігли дивитися на роботу скульптора. Це була чудова скульптура.
Люди вигукнули:
– Це ж треба! Яка краса!!! – говорили одні.
– А раніше був просто камінь! – казали інші.
– Ще б! Адже це велика робота талановитого скульптора! – вигукували треті.
Похвала сипалася з усіх боків.
А приголомшений скульптор скромно сказав:
– Що ви! Я не зробив нічого особливого. Ця скульптура завжди була в цьому камені. Ви хіба не бачили цю красу? Я ж просто прибрав все зайве.
Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!
/ Притча українською мовою/ Притча. Камінь та скульптор / Кращі українські притчі / Притчі для переказу / Риторика онлайн /
Шановний читачу! Тут зібрані різні тости. Не всі, а тільки деякі, які ми вважаємо кращими. У деяких тостах використовуються притчі – тому такий сайт. Ця збірка тостів буде поповнятися, заходите к нам ще! 🙂
***
Народна мудрість: «З чудовою компанією, так би мовити, гріх не випити!».
Що ж, давайте не будемо грішити! Адже компанія у нас – чудова!
Зловив мужик Золоту рибку. Зрадів, і, не довго думаючи, каже: Продовжити читання “Кращі тости”
Один чоловік дуже пишався своєю прекрасною зеленою галявиною. Одного разу він побачив, що серед трави зацвіли кульбабки.
Чоловік не сіяв ці кульбабки, і, тому, сприйняв їх як бур’ян. Він одразу вирвав їх руками. Через деякий час кульбабки знову з’явились. Вони маскувались під звичайну траву. І як тільки чоловік не намагався позбавитися них, кульбабки продовжували з’являтися на галявині та бурхливо рости.
Нарешті він написав у департамент сільського господарства. Докладно перерахував всі використані методи, застосовані для боротьби з кульбабками. А лист закінчив питанням:
«Я випробував всі методи. Порадьте, що робити?»
Невдовзі він отримав відповідь:
«Пропонуємо _ вам _ полюбити їх».
Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!
Всі спроби фермера і його сусідів полагодити двигун були марні.
Нарешті він покликав фахівця. Той оглянув трактор. Спробував, як діє стартер, підняв капот і все ретельно перевірив.
Потім узяв молоток і один раз вдарив десь під капотом трактора. І – диво! Продовжити читання “Вартість удару молотком. Притча.”
Запитав якось Комар Муху:
– А чи є десь поблизу квіти?
– Хм. Про квіти нічого тобі сказати не можу, – відповіла йому Муха. – Але тут недалечко, є стільки консервних банок, навозу, а нечистот в навколишніх канавах – видимо не видимо!
І Муха почала розповідати Комару всі сусідні смітники, які йому неодмінно потрібно буде відвідати.
Полетів Комар у вказаному напрямку і зустрів Бджолу.
– Чи не бачила ти поблизу якихось смітників? – запитав він у неї.
– Смітники? Нечистоти? Ні! Ніде не бачила, – здивувалася Бджола. – Зато тут усюди просто безліч ароматних квітів.
Шановний читачу! Клікайте, будь ласка, рекламу. Це – найкраща ваша вдячність за зібрані тут хороші притчі. Дякуємо!
Один філософ плив на кораблі. Йому хотілося з кимось поговорити. Він познайомився з матросом, та запитав у нього:
— Що ти знаєш про філософію?
— Та нічого, — відповів моряк.
— Як? Ти втратив половину життя, — посміхаючись, сказав філософ.
Незабаром почалась сильна буря. Корабель скрипів та погрожував розлетітися на шматки.
— Що з тобою? — запитав моряк у філософа. — Не переживай, берег вже зовсім близько. Навіть, якщо з кораблем щось трапиться, ми зможемо доплисти вплавь.
— Легко тобі про це говорити. Я зовсім не вмію плавати! — відповів той.
— Як так? Нещодавно ти мені сказав, що я втратив половину життя, не знаючи філософії. Але ти, не вміючи плавати, ризикуєш втратити все життя — посміхаючись, сказав моряк.
Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!
/ Притча про філософа та матроса. / Філософия та життя / Притча про половину життя /
Одного разу старий кіт зустрів молоде кошеня. Бігаючи по колу, кошеня явно намагалося наздогнати свій власний хвіст. Старий кіт стояв мовчки, спостерігаючи за діями кошеня, яке, не припиняючи ні на мить, бігало за своїм хвостом.
– Ти женешся за своїм хвостом! – Навіщо? – задав питання старий кіт.
– Мені сказали, що в моєму хвості – моє щастя, – відповіло кошеня, – тому я і ловлю його.
Старий кіт, закатив очі, посміхнувся так, як це міг зробити тільки бувалий кіт, та сказав:
– Колись я був молодий і, так само як і ти намагався «впіймати щастя за хвіст», бо свято вірив в правдивість сказаного мені. Ти не уявляєш, скільки днів я пробігав за своїм хвостом. Я забув, что таке їжа, пиття, все бігав і бігав за своїм хвостом. Я падав, вибиваючись із сил, але знову вставав і знову гнався за своїм щастям. Але настав той момент в моєму житті, коли я вже втратив надію, та кинувши це заняття пішов геть. І ти знаєш, що трапилось?
-Що? – широко відкривши очі, запитало кошеня.
– Мій хвіст поплентався за мною. Він завжди зі мною, а значит і щастя тежтоже…
Дуже приємно, що ви читаєте наш сайт. Натисніть, будь ласка, на рекламу. Це – найкраща подяка. Дякуємо!
/ Притча про щасливий хвіст / Притча про щастя / Притча про кошеня, яке хотіло спіймати свого хвоста/
Французький бактеріолог Луї Пастер дослідив у своїй лабораторії культуру вірусу віспи.
Несподівано до нього звернувся незнайомець. Він назвався секундантом одного вельможі, якому здалося, нібито вчений образив його. Вельможа вимагав дуелі. Пастер спокійно вислухав посланця та сказав:
— Якщо мене викликають на дуель, я маю право обрати зброю. Ось дві колби: в одній – вірус віспи, в другій – чиста вода. Якщо людина, що Вас прислала, погодиться випити одну з них, на вибір – я вип’ю другу.
Дуель не відбулась 🙂
Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!
Якось журналіст брав інтерв’ю у одного діда:
— Кажуть, Ви сама життєрадісна людина на селі?
— Так, кажуть. Але у мене не більше щастя, ніж у когось з моїх сусідів.
— Шановний! Але по вам не видно, щоб Ви колись сумували. На Вашому обличчі не видно слідів суму! Поділіться секретом!
— Секрет простий. Я не можу знайти хоть щось, про що слід сумувати. Навіть, якщо і знаходжу, задаю собі питання, а чи допоможе в цьому сум?
Журналист вигукнув:
— Яка велика мудрість! Адже дійсно, сум нічого корисного не приносить. Так чому ж Ви не розкажете про цей секрете вашим односельчанам?
— Як же? Розказував, – посміхнувся дід. – От я і Вам розказав. А чи зможете Ви скористатись цим секретом?
Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!
/ Великий секрет / Притча про щастя / У чому секрет щастя /