Опубліковано

Страшенний гріх

Ченці

Старий та молодий ченці мандрували. Шлях їх перетинала ріка, яка через дощі сильно разлилась.

На березі стояла молода красива дівчина, якій також потрібно було перебратися на протилежний берег. Але вона не могла сама перейти річку.

Дівчина попросила допомоги в ченців. Однак обітниця суворо забороняла ченцям навіть торкатися до жінок.

Молодий чернець демонстративно відвернувся. А старий підійшов до дівчини, щось спитав, посадив її на спину, та переніс через річку. Багато часу ченці шли мовчки. Раптом, молодий не втримався:

— Як ти міг торкнутися до дівчини!? Ти ж давав обітницю не торкатися жінок! Це – страшенний гріх!

На що старий спокійно відповів:

— Дивно, я переніс її та залишив на березі річки, а ти досі її несеш. В своїй голові.

Молодий чернець задумався, а потім – махнув рукою, відганяючи погані думки. На його обличчі знову засвітилася посмішка.

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!




Фото: Болсунов О.І. / Притча про двох ченців та дівчину / Притча про монахів та жінку / Притча, що ти несеш у своїй голові /

Опубліковано

Немає часу. Притча

Йшов мисливець по лісу і зустрів дроворуба. Зігнувшись, він довго і наполегливо пиляв повалене дерево. З лиця його піт лився, все його тіло було сильно напружене.

Мисливець підійшов ближче, щоб подивитися, чому робота дроворуба рухається так повільно.

– По-моєму, ваша пила зовсім затупилась! – Звернувся мисливець до дроворуба. – Чому б вам її не заточити?

– Що ви! – Вигукнув дроворуб, здивовано подивившись на перехожого. – Коли? У мене абсолютно немає на це часу, я повинен пиляти!

І дроворуб знову взявся за роботу.

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися ці притчі, будьте ласкаві, зробити клік по рекламі від Google. Дуже дякую! Це – найкраща подяка! 🙂



/ Немає часу. Притча українською мовою. /

Опубліковано

Соловей і жук

притча соловей та жук

Автор притчі: Василь Сухомлинський

У садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що його пісню люблять люди. Того й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню.

А коло Соловейка літав великий рогатий Жук. Він літав і гудів.

Соловей припинив свою пісню та й каже:

—    Перестань гудіти. Ти не даєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було.

Жук гідно відповів:

—    Ні, Солов’ю, без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов’я.
—    Ну й мудрець! — всміхнувся Соловей.— Виходить, що й ти потрібен людям? Ось запитаємо дівчинку, вона скаже, хто потрібен людям, а хто ні.

Полетіли Соловей і Жук до дівчинки та й питають:

—    Скажи, дівчинко, кого треба залишити в світі — Солов’я чи Жука?
—    Хай собі будуть і Соловей, і Жук,— відповіла дівчинка. Тоді подумала й додала: — Як же можна без Жука?

Українські притчі



Опубліковано

Кращі притчі українською мовою

На сайті зібрані кращі українські притчі на інщі притчі українською мовою мовою.

Ідея сайту полягає в тому, щоб збирати на ньому кращі метафори (легенди, історії, байки, казки …).

Тому на сайті притч не багато, зате всі – кращі.

Під словом «кращі» ми будемо мати на увазі, що нам притчі сподобалися. Сподіваємось, що вам ці притчі теж будуть до вподоби. Може, тому що вони  мудрі, або змушують задуматися…

Ці притчі перевірені виступами в нашій Школі Ораторської Майстерності та на курсах онлайн-навчання. Тут є (будуть) дорослі притчі, та для дітей.

Сайт новий, але він щодня поповнюється новими українськими притчами, легендами та історіями. Продовжити читання “Кращі притчі українською мовою”

Опубліковано

Бо я – людина. Притча.

Притча Сухомлинського Бо я людина

 

Василь Сухомлинський

Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син.

Посеред шляху лежав камінь.

Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.

Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.

Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:

Продовжити читання “Бо я – людина. Притча.”

Опубліковано

Найліпший майстер

Жайворонок

Було це дуже й дуже давно. В одному чудовому українському селі молоді дівчата і жінки вирішили показати усі свої вміння та майстерність. Домовились, що у неділю всі прийдуть на сільську площу і кожна принесе найкращій витвір, створений її власними руками: вишитий рушник, кружево, полотно, скатертину, одяг.

В назначений день всі жінки й дівчата прийшли на площу. Принесли безліч прекрасних речей.

Продовжити читання “Найліпший майстер”

Опубліковано

Пелюстка троянди

 

Планувалось прийняття великого композитора Людвіга ван Бетховена в дійсні члени Академії мистецтв у Парижі. Головуючий оголосив:

– Ми зібрались сьогодні для того, щоб прийняти у члени нашої академії великого Бетховена.

І тут же додав, що, нажаль, ні однієї вакантної посади в академії немає, тим як би наперед вирішив результат справи.

У залі запанувала мовчанка.

– Але…,– продовжував головуючий… та налив з графину, що стояв на столі, повний стакан води так, що ні однієї краплі додати неможна було. Потім відірвав з букета одну пелюстку троянди та обережно опустив її на водну поверхню.

Пелюстка не переповнила стакана, і вода не пролилася.

Тоді головуючий, не сказав більше ні слова, звернув свій погляд до зібрання.

У відповідь стався вибух оплесків.

На цьому і закінчилось засідання, одноголосно обравши Бетховена дійсним членом Академії мистецтв.

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!



/ Легенда / Легенда про Людвіга ван Бетховена / Пелюстка троянди /

Опубліковано

Кульбабки

Кульбабки

Кульбабки

Один чоловік дуже пишався своєю прекрасною зеленою галявиною. Одного разу він побачив, що серед трави зацвіли кульбабки.

Чоловік не сіяв ці кульбабки, і, тому, сприйняв їх як бур’ян. Він одразу вирвав їх руками. Через деякий час кульбабки знову з’явились. Вони маскувались під звичайну траву. І як тільки чоловік не намагався позбавитися них, кульбабки продовжували з’являтися на галявині та бурхливо рости.

Нарешті він написав у департамент сільського господарства. Докладно перерахував всі використані методи, застосовані для боротьби з кульбабками. А лист закінчив питанням:

«Я випробував всі методи. Порадьте, що робити?»

Невдовзі він отримав відповідь:

«Пропонуємо _ вам _ полюбити їх».

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!



Опубліковано

Час шляху

Одного спекотного дня йшов мандрівник пильною дорогою. За спиною у нього була стара зношена сумка. В бік від дороги мандрівник побачив колодязь. Він повернув до нього. З жадібністю напився холодної води. А потім звернувся до діда, що сидів неподалік від колодязя:

 – Мені дуже треба до міста. Скільки часу займе дорога до него?

– Не знаю, – розвів руками старий. Та, махнувши рукою, додав:

– А ти йди!

Спантеличений мандрівник пішов по дорозі. Він почав думати про неосвіченість та грубість місцевих мешканців.

Пройшовши добру сотню шагів, він почув позаду оклик. Обернувшись, побачив того самого діда.

Дід прокричав йому:

– До міста тобі ще дві години шляху.

– Чому ж ти не сказав про це одразу? – здивовано вигукнув мандрівник.

– А як! Спочатку я повинен був побачити, з якою швидкістю ти йдеш із своєю нелегкою ношею, – пояснив дід.

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!



Опубліковано

Половина життя, або притча про філософа та матроса.

Один філософ плив на кораблі. Йому хотілося з кимось поговорити. Він познайомився з матросом, та запитав у нього:

— Що ти знаєш про філософію?

— Та нічого, — відповів моряк.

— Як? Ти втратив половину життя, — посміхаючись, сказав філософ.

Незабаром почалась сильна буря. Корабель скрипів та погрожував розлетітися на шматки.

— Що з тобою? — запитав моряк у філософа. — Не переживай, берег вже зовсім близько. Навіть, якщо з кораблем щось трапиться, ми зможемо доплисти вплавь.

— Легко тобі про це говорити. Я зовсім не вмію плавати! — відповів той.

— Як так? Нещодавно ти мені сказав, що я втратив половину життя, не знаючи філософії. Але ти, не вміючи плавати, ризикуєш втратити все життя — посміхаючись, сказав моряк.

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!




/ Притча про філософа та матроса. / Філософия та життя / Притча про половину життя /

Опубліковано

Завжди знайдеться той, хто не згоден

Батько зі своїм сином і мулом в полуденну спеку подорожував. Батько сидів верхи на мулі, а син вів його за вуздечку.

— Бідний хлопчик, — сказав перехожий, — його маленькі ніжки ледь поспівають за мулом. Як ти можеш ліниво сидіти на мулі, коли бачиш, що хлопчисько зовсім вибився з сил?

Продовжити читання “Завжди знайдеться той, хто не згоден”

Опубліковано

Погані слова

Притча про дружбу

Притча про дружбуДвоє друзів посварилися. І один друг почав всім знайомим говорити погані слова про свого друга.

Але потім він заспокоївся і зрозумів, що був неправий. Він прийшов до свого друга і попросив вибачення.

Тоді другий друг сказав:

– Добре! Я тебе прощу. Тільки за однієї умови.
– Якої умови?
– Візьми подушку і випусти все пір’я на вітер.

Перший друг так і зробив. Він розірвав подушку. А вітер розніс пір’я по всьому селу.

Задоволений друг прийшов до іншого і сказав:

– Виконав твоє завдання. Я прощений?
– Так, якщо ти збереш всі пір’я назад у подушку.

Але самі розумієте, що неможливо зібрати всі пір’я назад. Так і погані слова, які вже розлетілися по всьому селу, та які почули інші люди, не можна забрати назад.

/ Притча про дружбу / Дружба / Друг / Погані слова /

Опубліковано

Рожева троянда

Рожева троянда

Один моряк отримував листи від жінки, яку ніколи не бачив. Її звали Роза. Вони довго листувалися. Читаючи її листи і відповідаючи на них, моряк зрозумів, що не уявляє свого життя без неї. Коли закінчилась його служба, вони призначили зустріч на Центральному вокзалі о п’ятій годині. Роза написала, що в петлиці у неї буде рожева троянда.

Чоловік засумнівався, тому що він ніколи не бачив Рози, навіть на світлині. Він не знає, скільки їй років, на знає, гарна вона чи ні, повна чи струнка. Продовжити читання “Рожева троянда”

Опубліковано

Щасливий хвіст. Притча про щастя.

Одного разу старий кіт зустрів молоде кошеня. Бігаючи по колу, кошеня явно намагалося наздогнати свій власний хвіст. Старий кіт стояв мовчки, спостерігаючи за діями кошеня, яке, не припиняючи ні на мить, бігало за своїм хвостом.

– Ти женешся за своїм хвостом! – Навіщо? – задав питання старий кіт.

– Мені сказали, що в моєму хвості – моє щастя, – відповіло кошеня, – тому я і ловлю його.

Старий кіт, закатив очі, посміхнувся так, як це міг зробити тільки бувалий кіт, та сказав:

– Колись я був молодий і, так само як і ти намагався «впіймати щастя за хвіст», бо свято вірив в правдивість сказаного мені. Ти не уявляєш, скільки днів я пробігав за своїм хвостом. Я забув, что таке їжа, пиття, все бігав і бігав за своїм хвостом. Я падав, вибиваючись із сил, але знову вставав і знову гнався за своїм щастям. Але настав той момент в моєму житті, коли я вже втратив надію, та кинувши це заняття пішов геть. І ти знаєш, що трапилось?

 -Що? – широко відкривши очі, запитало кошеня.

– Мій хвіст поплентався за мною. Він завжди зі мною, а значит і щастя тежтоже…

Дуже приємно, що ви читаєте наш сайт. Натисніть, будь ласка, на рекламу. Це – найкраща подяка. Дякуємо!




/ Притча про щасливий хвіст / Притча про щастя / Притча про кошеня, яке хотіло спіймати свого хвоста/

Опубліковано

На будь-якого сильного достатньо слабкості

Французький бактеріолог Луї Пастер дослідив у своїй лабораторії культуру вірусу віспи.

Несподівано до нього звернувся незнайомець. Він назвався секундантом одного вельможі,  якому здалося, нібито вчений образив його.  Вельможа вимагав дуелі.   Пастер спокійно вислухав посланця та сказав:

— Якщо мене викликають на дуель, я маю право обрати зброю.   Ось дві колби: в одній – вірус віспи, в другій – чиста вода.  Якщо людина, що Вас прислала, погодиться випити одну з них, на вибір – я вип’ю другу.

Дуель не відбулась 🙂

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!