Притчі українською мовою
Василь Сухомлинський
Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син.
Посеред шляху лежав камінь.
Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.
Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.
Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:
Ідея полягає в тому, щоб збирати кращі метафори (притчі, легенди, історії, байки, казки, тости …). Тому на сайті притч не багато, зате всі – кращі. Продовжити читання “Кращі притчі українською мовою”
Одна дівчина вирішила замовити сукню у відомого кравця, бо шив він красиво і завжди на совість. Правда, вона вважала, що сукні його занадто дорогі.
А тому, прийшовши в майстерню, насамперед вирішила домовитися про ціну.
– Ви дуже багато берете за свої сукні, – заявила вона. Продовжити читання “Вартість сукні”
Кореспонденту дали завдання дізнатися секрет довгого життя у ювіляра, якому виповнилося 100 років. Журналіст приїхав у село, розшукав ювіляра і почав випитувати, як же йому вдалося прожити сто років.
Старий сказав, що секрет його довгого життя, на його думку, мабуть, пов’язаний з тим, що він ніколи ні з ким не сперечався.
Кореспондент здивувався: Продовжити читання “Як прожити 100 років”
Василь Сухомлинський
Дідусь з онуком йшли великим лісом. Ледь помітна стежинка звивалась поміж високими деревами. Вечоріло. Подорожні втомилися. Дідусь уже збирався заночувати десь під кущем, аж тут хлопчик побачив у гущавині хатинку.
– Дідусю, он хатинка! – радісно вигукнув онук. – Може, в ній переночуємо?
– Так, це хатинка для дорожніх, – сказав дідусь.
Вони зайшли в лісову хатинку. У ній було чисто, на стіні висіла гілочка з ялинки. За народним звичаєм це означало: заходьте, будь ласка, любі гості.
Дідусь і онук підійшли до столу й побачили на ньому хлібинку та глечик з медом. Поручлежала маленька гілочка ялинки. На вікні – відро з водою.
Дідусь і внук умилися і сіли вечеряти.
– Хто це все поставив на стіл? – питає онук. Продовжити читання “Щоб ти став кращим”
Жила-була сім’я. Дітей було багато, а грошей мало. Мати багато працювала. Після роботи вона готувала, прала, прибирала…
Звичайно ж, вона втомлювалася і тому часто кричала на дітей, була невдоволена, скаржилась на життя.
Одного разу вона подумала, що це недобре так жити. Що діти-то не винні в тяжкому житті. І вирушила за порадою до мудреця: як стати хорошою матір’ю? Продовжити читання “Щаслива мама”
Дівчинка приїхала в село, де нікого не знала. Вона поскаржилася татові:
– Нудно мені. Ніхто не хоче зі мною дружити. Як мені відшукати друзів?
– Друзів багато навколо. Вийди, доню, на вулицю, та уважно придивись – сказав він. Продовжити читання “Як знайти собі друзів”
Шановний читачу! Тут зібрані різні тости. Не всі, а тільки деякі, які ми вважаємо кращими. У деяких тостах використовуються притчі – тому такий сайт. Ця збірка тостів буде поповнятися, заходите к нам ще! 🙂
***
Народна мудрість: «З чудовою компанією, так би мовити, гріх не випити!».
Що ж, давайте не будемо грішити! Адже компанія у нас – чудова!
Зловив мужик Золоту рибку. Зрадів, і, не довго думаючи, каже: Продовжити читання “Кращі тости”
Є чарівні слова – це компліменти. Компліменти важливі для здоров’я, як вітаміни.
Людина, яка не чує компліментів, починає чахнути – і тут ніякі ліки не допоможуть, крім доброго слова. Це справжнісінькі чарівні слова.
Так, цьому не вчать в школі, тому вчитися потрібно самому.
Сучасна притча
Човняр перевозив мандрівника на інший берег на дуже красивому човні.
Подорожній зауважив, що не бачив досі такого красивого човна. Та раптом він помітив якісь надписи на веслах. На одному веслі було написано: «Думай», а на другому: «Роби».
– Чудовий в тебе човен, – сказав мандрівник. – А навіщо такі написи на веслах?
– Дивись, – посміхаючись, сказав човняр. І почав гребти тільки одним веслом, з написом «Думай». Продовжити читання “Весла. Притча “Думай та роби”.”
Упав Жук на спину у калюжу. Лежить, дзижчить, а перевернутися не може – багнюка його присмоктала.
Йде Заєць.
– Допомож-жи мені! – попросив його жалібно жук. – Я тобі теж допомож-ж-жу!
– Та яка мені може бути від тебе користь? – засміявся Заєць. – Але я тобі і так допоможу! Мені друзі завжди потрібні. Продовжити читання “Жук та Заєць”
Мати наставляла доньку:
– Вибір чоловіка – відповідальна справа. До цього треба ставитися з розумом. Ось подивися на тата. Він може полагодити все, що завгодно: і машину сам чинить, і в будинку все може полагодити: електрику, сантехніку … І меблі, якщо зламаються, теж полагодить …
Донька кивала головою. А потім каже: Продовжити читання “Як обрати собі чоловіка”
Один філософ плив на кораблі. Йому хотілося з кимось поговорити. Він познайомився з матросом, та запитав у нього:
— Що ти знаєш про філософію?
— Та нічого, — відповів моряк.
— Як таке може бути? Ти ж втратив половину життя, — посміхаючись, сказав філософ.
Незабаром почалась сильна буря. Корабель скрипів та погрожував розлетітися на шматки. Продовжити читання “Половина життя, або притча про філософа та матроса.”
А й справді виступати – страшно! Я це добре пам’ятаю.
З дитинства чув фразу: “Від страху трясуться коліна”…
Я гадав, що це – така метафора, що так не буває…
І ось, дев’ятий клас, вечір хімії в школі. Я вийшов (промову пам’ятав добре). І, раптом: як затремтять коліна … Великим тремтінням! Мені здавалося – що вся школа це бачить … І я все забув…
Так, страшно виступати.
І що ж робити?
Автор притчі: Василь Сухомлинський
У садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що його пісню люблять люди. Того й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню.
А коло Соловейка літав великий рогатий Жук. Він літав і гудів.
Соловей припинив свою пісню та й каже:
— Перестань гудіти. Ти не даєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було.
Жук гідно відповів: Продовжити читання “Соловей і жук”