Тут зібрані різні притчі на тему життєвого вибору та життєвих стратегій. Наш сайт поповнюється новими притчами.
Одній жінці здалося, що її життя дуже важке. Пішла вона за порадою до мудреця. Той вислухав жінку і каже: – Купи козу! Купила жінка козу. Але … життя не стало легшим. Навпаки – життя здалося ще складнішим. Втомилася від такого життя жінка і знову прийшла до мудреця. Той порадив їй: – Продай козу! Продала жінка козу. І … дійсно, життя стало легким. Зраділа жінка і подякувала мудреця.
Великий Майстер гончарної справи закінчував навчання своїх учнів.
Він оголосив, що буде оцінювати майстерність учнів або по кількості робіт, зроблених за тиждень, або по одному, але самому кращому виробу.
Деякі учні тут же взялися ліпити всякі глечики, горщики, тарілки, вази … і обпалювати їх у печі. Вони вставали якомога раніше, щоб зробити якомога більше. Вони обговорювали помилки, ділилися досвідом та ідеями. У них не було жодних секретів один від одного, адже на кількість робіт це ніяк не впливало.
Інші учні вирішили не витрачати даремно час та сили.Читати далі »Великий секрет Майстра гончарної справи. Притча.
Працівник зайшов до господаря і каже:
– Господар! Чому ти Івану платиш в три рази більше, ніж мені. Я, начебто не ледар, і працюю не гірше Івана. Це ж не чесно! І не справедливо.
Господар подивився у вікно і каже:Читати далі »Нерівна заробітна плата
Вчитель завів учнів в яскраву кімнату і попросив учнів озирнутися на всі боки і побачити сім предметів чорного кольору.
Це може бути що завгодно, будь-яка деталь, де є чорний колір.
Звичайно ж, учні побачили більше предметів чорного кольору ніж сім.
Тоді вчитель влаштував змагання, хто більше побачить предметів чорного кольору. Ця гра всім сподобалася. Ніхто не очікував, як багато навколо чорного.
Тоді вчитель попросив всіх закрити очі і … згадати всі предмети червоного кольору. Потім – всі предмети синього кольору …
Одного разу священик прийшов до зали, щоб звернутися до вірян. Зала була порожньою, тільки молодий конюх сидів у першому ряду.
Священик замислився:
– Чи слід мені говорити?
Зрештою він наважився запитати конюха:
– Тут немає нікого, крім тебе, то чи слід мені говорити?
Конюх відказав:Читати далі »Не все відразу. Конюх та проповідь, або не все відразу.
У одному місті збудували величезний палац. І була там особлива зала. Усі стіни тієї зали були оздоблені дзеркалами.
Одного вечора туди пробрався пес. Він зайшов до дзеркальної зали і завмер, побачивши навпроти себе кількох собак. Озирнувшись довкола, він збагнув, що вони оточили його з усіх боків.
Щоб налякати їх, він вишкірив зуби. Однак, собаки не злякались, а теж вишкірилися.
Тоді він загарчав – і вони, в цю ж мить, загарчали у відповідь.
Пес почав сердито гавкати. Але собаки не відставляли – і гавкали не менш сердито. Що більше злився пес, то лютішими ставали його вороги.
Втомившись від галасливого і неспокійного міста, де все відволікало від медитації та самоспостерігання, чоловік вирішив знайти тиху і спокійне місце.
Він прийшов до лісу, де не було жодної людини. Але він не міг зосередитися, бо йому заважало стрекотання цвіркунів і дзижчання комах.
Він заглибився до лісу, але там надто голосно співали пташки, відволікаючи від контакту із внутрішнім “я”.
В пошуках тиші чоловік зайшов до печери. Там було дуже тихо. Але…Читати далі »Про тишу…
Це було дуже давно. Але ця історія до все ще жива.
Один сивий чоловік сидів біля входу в одне східне місто. До старого підійшов юнак і запитав:
– Я жодного разу тут не був. Скажіть мені, а які люди живуть в цьому місті?
Старий відповів йому питанням:
– А які люди були в тому місті? У тому, з якого ти пішов?
– Це були егоїстичні і злі люди. Втім, саме тому я з радістю поїхав звідти!
– Що ж. Не пощастило тобі. І тут ти зустрінеш точно таких же людей, – відповів йому старий.
– Що ж, піду подивлюся на місто.
Юнак пішов далі до міста.
Трохи згодом, інший юнак наблизився до старого, та задав таке ж саме питання:Читати далі »Які люди живуть в місті
Що робити, якщо страшно виступати? А й справді виступати – страшно! Я це добре пам’ятаю. З дитинства чув фразу: “Від страху трясуться коліна”… Я гадав, що це – така метафора, що так не буває… І ось, дев’ятий клас, вечір хімії в школі. Я вийшов (промову пам’ятав добре). І, раптом: як затремтять коліна … Великим тремтінням! Мені здавалося – що вся школа це бачить … І я все забув… Так, страшно виступати. І що ж робити? Читати далі…
Запитав Сокіл у Ворона:
– О Мудрий Вороне! Ти живеш, майже, 100 років. Ти, кажуть, пам’ятаєш моїх батьків, дідів та, навіть, прадідів. Скажи мені, Мудрий Вороне, в чому твій секрет довголіття!
– А ти живи, так як я – і твоє життя стане набагато довшим.
І Сокіл вирішив дружити з Вороном і жити так, як він.Читати далі »Сокіл і Ворон
