Онуку не терпілося розказати діду плітки, які він почув на вулиці.
— Почекай, — зупинив його дід. — Як ти вважаєш, чи ця плітка правдива?
— Не знаю. Може і правдива. А, може, і ні.
Тоді дід запитав:
— Чи принесе вона комусь користь?Читати далі »Мовчання – золото. Притча про плітки.
Колись давно, в одному місті, жив мудрець.
Слава про його мудрість рознеслась далеко навколо його рідного міста, люди здалеку приходили до нього за порадою.
Але був у місті чоловік, який заздрив його славі. Прийшов він якось на луг, спіймав метелика, посадив його між зімкнутих долонь і подумав:
Колись давно, старий дід повідав своєму онуку життєву істину.
– Розумієш, в кожній людині йде боротьба. Ця боротьба дуже схожа на бій двох вовків. Один вовк – чорний. Він представляє собою різне зло: заздрість, лють, ревнощі, жаль, егоїзм, жадібність, брехню… Інший вовк – білий. Він представляє добро: мир, дружбу, любов, надію, турботу, доброту, вірність, правду та інше добро.
Читати далі »Притча про двох вовків. Або який вовк живе в тобі?
Вчитель покликав учнів і показав їм аркуш білого паперу.
– Що ви тут бачите? – спитав Мудрець.
– Нічого, – відповіли учні.
– Погляньте уважніше, – поради вчитель.
– Я бачу малесеньку крапку, – відповів один з учнів..
Всі інші учні закивали головами в знак того, що теж бачать маленьку крапку.
– Придивіться уважніше, – сказав Вчитель.Читати далі »Аркуш паперу
Одній жінці здалося, що її життя дуже важке. Пішла вона за порадою до мудреця. Той вислухав жінку і каже: – Купи козу! Купила жінка козу. Але … життя не стало легшим. Навпаки – життя здалося ще складнішим. Втомилася від такого життя жінка і знову прийшла до мудреця. Той порадив їй: – Продай козу! Продала жінка козу. І … дійсно, життя стало легким. Зраділа жінка і подякувала мудреця.
Одного спекотного дня йшов мандрівник пильною дорогою. За спиною у нього була стара зношена сумка. В бік від дороги мандрівник побачив колодязь. Він повернув до нього. З жадібністю напився холодної води. А потім звернувся до діда, що сидів неподалік від колодязя:
– Мені дуже треба до міста. Скільки часу займе дорога до нього?
– Не знаю, – розвів руками старий. Та, махнувши рукою, додав:
– А ти йди!Читати далі »Час шляху
Великий Майстер гончарної справи закінчував навчання своїх учнів.
Він оголосив, що буде оцінювати майстерність учнів або по кількості робіт, зроблених за тиждень, або по одному, але самому кращому виробу.
Деякі учні тут же взялися ліпити всякі глечики, горщики, тарілки, вази … і обпалювати їх у печі. Вони вставали якомога раніше, щоб зробити якомога більше. Вони обговорювали помилки, ділилися досвідом та ідеями. У них не було жодних секретів один від одного, адже на кількість робіт це ніяк не впливало.
Інші учні вирішили не витрачати даремно час та сили.Читати далі »Великий секрет Майстра гончарної справи. Притча.
