Тут зібрані кращі короткі притчі українською мовою. Короткі притчі знадобляться при будь-яких виступах, для дорослих і дітей.
Один чоловік дуже пишався своєю прекрасною зеленою галявиною. Одного разу він побачив, що серед трави зацвіли кульбабки.
Чоловік не сіяв ці кульбаби, і, тому, сприйняв їх як бур’ян. Він одразу вирвав їх руками. Через деякий час кульбаби знову з’явились.
І як тільки чоловік не намагався позбавитися них, кульбабки продовжували з’являтися на галявині та бурхливо рости.
Василь Сухомлинський
Дідусь з онуком йшли великим лісом. Ледь помітна стежинка звивалась поміж високими деревами.
Вечоріло. Подорожні втомилися. Дідусь уже збирався заночувати десь під кущем, аж тут хлопчик побачив у гущавині хатинку.
– Дідусю, он хатинка! – радісно вигукнув онук. – Може, в ній переночуємо?
– Так, це хатинка для дорожніх, – сказав дідусь.
Вони зайшли в лісову хатинку.
У ній було чисто, на стіні висіла гілочка з ялинки. За народним звичаєм це означало: заходьте, будь ласка, любі гості.
Дідусь і онук підійшли до столу й побачили на ньому хлібинку та глечик з медом. Поручлежала маленька гілочка ялинки. На вікні – відро з водою.
Дідусь і внук умилися і сіли вечеряти.
– Хто це все поставив на стіл? – питає онук.Читати далі »Щоб ти став кращим
Старий та молодий ченці мандрували. Шлях їх перетинала ріка, яка через дощі сильно розлилась. На березі стояла молода красива дівчина, якій також потрібно було перебратися на протилежний берег. Але вона не могла сама перейти річку. Дівчина попросила допомоги в ченців. Однак обітниця суворо забороняла ченцям навіть торкатися до жінок. Молодий чернець демонстративно відвернувся. А старий підійшов до дівчини, щось спитав, посадив її на спину, та переніс через річку. Багато часу ченці шли мовчки. Раптом, молодий не втримався: — Як ти міг торкнутися до дівчини!? Ти… Читати далі »Страшенний гріх
Онуку не терпілося розказати діду плітки, які він почув на вулиці.
— Почекай, — зупинив його дід. — Як ти вважаєш, чи ця плітка правдива?
— Не знаю. Може і правдива. А, може, і ні.
Тоді дід запитав:
— Чи принесе вона комусь користь?Читати далі »Мовчання – золото. Притча про плітки.
Колись давно, в одному місті, жив мудрець.
Слава про його мудрість рознеслась далеко навколо його рідного міста, люди здалеку приходили до нього за порадою.
Але був у місті чоловік, який заздрив його славі. Прийшов він якось на луг, спіймав метелика, посадив його між зімкнутих долонь і подумав:
Колись давно, старий дід повідав своєму онуку життєву істину.
– Розумієш, в кожній людині йде боротьба. Ця боротьба дуже схожа на бій двох вовків. Один вовк – чорний. Він представляє собою різне зло: заздрість, лють, ревнощі, жаль, егоїзм, жадібність, брехню… Інший вовк – білий. Він представляє добро: мир, дружбу, любов, надію, турботу, доброту, вірність, правду та інше добро.
Читати далі »Притча про двох вовків. Або який вовк живе в тобі?
Вчитель покликав учнів і показав їм аркуш білого паперу.
– Що ви тут бачите? – спитав Мудрець.
– Нічого, – відповіли учні.
– Погляньте уважніше, – поради вчитель.
– Я бачу малесеньку крапку, – відповів один з учнів..
Всі інші учні закивали головами в знак того, що теж бачать маленьку крапку.
– Придивіться уважніше, – сказав Вчитель.Читати далі »Аркуш паперу
Одній жінці здалося, що її життя дуже важке. Пішла вона за порадою до мудреця. Той вислухав жінку і каже: – Купи козу! Купила жінка козу. Але … життя не стало легшим. Навпаки – життя здалося ще складнішим. Втомилася від такого життя жінка і знову прийшла до мудреця. Той порадив їй: – Продай козу! Продала жінка козу. І … дійсно, життя стало легким. Зраділа жінка і подякувала мудреця.
Одного спекотного дня йшов мандрівник пильною дорогою. За спиною у нього була стара зношена сумка. В бік від дороги мандрівник побачив колодязь. Він повернув до нього. З жадібністю напився холодної води. А потім звернувся до діда, що сидів неподалік від колодязя:
– Мені дуже треба до міста. Скільки часу займе дорога до нього?
– Не знаю, – розвів руками старий. Та, махнувши рукою, додав:
– А ти йди!Читати далі »Час шляху
Одного разу священик прийшов до зали, щоб звернутися до вірян. Зала була порожньою, тільки молодий конюх сидів у першому ряду.
Священик замислився:
– Чи слід мені говорити?
Зрештою він наважився запитати конюха:
– Тут немає нікого, крім тебе, то чи слід мені говорити?
Конюх відказав:Читати далі »Не все відразу. Конюх та проповідь, або не все відразу.