У одному місті збудували величезний палац. І була там особлива зала. Усі стіни тієї зали були оздоблені дзеркалами.
Одного вечора туди пробрався пес. Він зайшов до дзеркальної зали і завмер, побачивши навпроти себе кількох собак. Озирнувшись довкола, він збагнув, що вони оточили його з усіх боків.
Щоб налякати їх, він вишкірив зуби. Однак, собаки не злякались, а теж вишкірилися.
Тоді він загарчав – і вони, в цю ж мить, загарчали у відповідь.
Пес почав сердито гавкати. Але собаки не відставляли – і гавкали не менш сердито. Що більше злився пес, то лютішими ставали його вороги.
Згодом з’ясувалося, що пес був там один. Ніхто з ним не бився, ніхто йому не загрожував. Він злякався свого відображення і боровся сам з собою.
…
Один хлопчик був в цей час у залі і бачив цю картину. І він стояв і думав, що багато людей роблять те саме.
/ Відображення / Пес та дзеркало / Люди та дзеркала / Собака та дзеркало / Наші відображення /
