Опубліковано

Кульбабки

Один чоловік дуже пишався своєю прекрасною зеленою галявиною. Одного разу він побачив, що серед трави зацвіли кульбабки.

Чоловік не сіяв ці кульбабки, і, тому, сприйняв їх як бур’ян. Він одразу вирвав їх руками. Через деякий час кульбабки знову з’явились. Вони маскувались під звичайну траву. І як тільки чоловік не намагався позбавитися них, кульбабки продовжували з’являтися на галявині та бурхливо рости.

Нарешті він написав у департамент сільського господарства. Докладно перерахував всі використані методи, застосовані для боротьби з кульбабками. А лист закінчив питанням:

«Я випробував всі методи. Порадьте, що робити?»

Невдовзі він отримав відповідь:

«Пропонуємо _ вам _ полюбити їх».

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!



Опубліковано

Бо я – людина. Притча.

Василь Сухомлинський

Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син.

Посеред шляху лежав камінь.

Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.

Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.

Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:

Продовжити читання “Бо я – людина. Притча.”

Опубліковано

Сокира, сосід та чесність, або притча про передчасні висновки

Одна баба сказала чоловіку, що сусід у нього не чистий на руку, що і сокиру вкрасти може.

Прийшов чоловік додому. І одразу кинувся шукати сокиру.

Немає сокири! Увесь сарай обшукав. Ніде немає сокири!

Виходить на вилицю. Бачить – сусід іде.

Але не просто йде: а йде він, як вкравший сокиру, і дивиться він, як  вкравший сокиру, та посміхається він, як вкравший сокиру. Навіть привітався сусід, як людина, що вкрала сокиру.

“Який же нечесний в мене сусід!” – вирішив чоловік.

Затаїв злобу та повернувся додому. Дивиться, а під сараєм сокира лежить. Його сокира! Мабуть, хтось з дітей брав сокиру, та й на місце не поклав.

Зрадів чоловік. Задоволений, виходить за ворота.

Бачить, що сусід іде не як той, що вкрав сокиру, і дивиться з прищуром не як той, що вкрав сокиру, та посміхається не як той, що вкрав сокиру.

“Який чесний у мене сусід!”

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!




/ Притча про чесність / Притча про сокиру / притча про передчасні висновки / Сокира, сосід та чесність, або притча про передчасні висновки /

Опубліковано

Половина життя, або притча про філософа та матроса.

Один філософ плив на кораблі. Він запитав у матроса:

— Що ти знаєш про філософію?

— Нічого, — відповів моряк.

— Ти втратив половину життя, — посміхаючись, сказав філософ.

Почалась сильна буря.

Корабель скрипів та погрожував розлетітися на шматки.

— Що з тобою? — запитав моряк у філософа. — Не переживай, берег вже зовсім близько. Навіть, якщо з кораблем щось трапиться, ми зможемо доплисти вплавь.

— Легко тобі про це говорити. Я зовсім не вмію плавати! — відповів той.

— Ти мені сказав, що я втратив половину життя. При цьому ти ризикуєш втратити все — посміхаючись, сказав моряк.

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!




/ Притча про філософа та матроса. / Філософия та життя / Притча про половину життя /

Опубліковано

Притча. Перстень царя Соломона.

Українські притчі. Притча про кільце царя Соломона. Притча українською мовою.

 

За переказами, царь Соломон володів перстнем, на якому було вигравірувано вислів: “Все минає”.

В хвилину горя і тяжких переживань Соломон дивився на напис і заспокоювався.

Але одого разу сталося таке нещастя, що мудрі слова, замість того щоб утішити, викликали у нього напад люті. Зірвав цар Соломон кільце з пальця й кинув його на підлогу. Коли воно покотилось, Соломон раптом побачив, що на внутрішній стороні кільця також є якийсь напис. Зацікавившись, він підняв кільце з підлоги і прочитав: “І це пройде”.

Голосно засміявшись, Соломон одягнув перстень і більше з ним ніколи не розлучався.

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!



Подивіться два відео з притчею “Кільце царя Соломона”.

Та підписуйтесь на наш канал на Ютуб.

/ Кільце царя Соломона / Кращі притчі українською / Все минає. Притча / Перстень царя Соломона / І це пройде /

Опубліковано

Два вовки. Або який вовк живе в тобі?

Колись давно, старий індіанець повідав своєму онуку життєву істину.

– Розумієш, в кожній людині йде боротьба. Ця боротьба дуже схожа на бій двух вовків. Один вовк представляє зло: заздрість, ревнощі, жаль, егоїзм, жадібність, брехню… Інший вовк представляє добро: мир, любов, надію, турботу, доброту, вірність, правду…

Маленький індіанець, зворушений до глибини душі словами діда, надовго задумався. А потім спитав:

–Діду! А який вовк в кінці перемагає? Злий чи добрий?

Старий індіанець, ледь помітно посміхнувся, і відповів:

–Запамˊятай: завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися ці притчі, будьте ласкаві, зробити клік по рекламі від Google. Дуже дякую! Це – найкраща подяка! 🙂



Опубліковано

Все в твоїх руках

Колись давно, в одному місті, жив мудрець. Слава про його мудрість рознеслась далеко навколо його рідного міста, люди здалеку приходили до нього за порадою.

Але був у місті чоловік, який заздрив його славі. Прийшов він якось на луг, спіймав метелика, посадив його між зімкнутих долонь і подумав:

 – Піду я до мудреця і спитаю у нього: скажи, о наймудріший, який метелик у мене в руках: живий або мертвий?  Якщо він скаже “мертвий”, я відкрию долоні, метелик полетить.  Якщо він скаже “живий” – я зімкну долоні, і метелик помре. От тоді всі й зрозуміють, хто з нас розумніший.

Так все і сталось. Заздрісник прийшов у місто і спитав у мудреця:

– Скажи, о наймудріший, який метелик у мене в руках: живий чи мертвий?

Пильно дивлячись в очі, мудрець сказав:

– Все в твоїх руках.

Шановний читачу! Клікайте, будь ласка, рекламу. Це – найкраща ваша вдячність за зібрані тут хороші притчі. Дякуємо!



Опубліковано

Ворота пекла та раю

Кращі притчі українською. Притча Ворота Пекла та Раю

До мудреця прийшов воїн і сказав:

−Послухай, я вже не молодий, багато часу провів у боях і знаю, що смерть може наздогнати мене в будь-який з завтрашніх днів. Підкажи, як мені не помилитися в життєвому виборі? Скажи мені, мудрець, як відкриваються ворота в пекло, а як відкриваються ворота в рай?

Старий подивився на воїна, примружив очі, а потім розсміявся:

−Хіба ти воїн? Ти хвіст собачий!

Злобою блиснули очі воїна. Він вихопив меч, і замахнувся на старого. Але мудрець не злякався. Він спокійно сказав:

−Ось так відкриваються ворота в пекло!

Воїн зрозумів, що зробив дурість. Він поклав меч і став вибачатися:

−Пробач, старцю, я погарячкував, не зрозумів я відразу твоєї мудрості.

−А так, відкриваються ворота до раю, – сказав мудрець.

Дуже приємно, що ви читаєте наш сайт. Натисніть, будь ласка, на рекламу. Це – найкраща подяка. Дякуємо!



Опубліковано

Весла. Притча “Думай та роби”.

Човняр перевозив мандрівника на інший берег на дуже красивому човні.
Подорожній зауважив, що не бачив досі такого красивого човна. Та раптом він помітив якісь надписи на веслах. На одному веслі було написано: «Думай», а на другому: «Роби».

– Красивий в тебе човен, – сказав мандрівник. – А навіщо такі написи на веслах?

– Дивись, – посміхаючись, сказав човняр. І почав гребти тільки одним веслом, з написом «Думай».

Човен почав кружляти на одному місці.

– Бувало, я думав про щось, розмірковував, будував плани … Але нічого корисного це не приносило. Я просто кружляв на одному місці, як цей човен.

Човняр перестав гребти одним веслом і почав гребти іншим, з написом «Роби». Човен почав кружляти, але вже в інший бік.

– Бувало, я кидався в іншу крайність. Робив щось бездумно, без планів. Багато сил і часу витрачав. Але, в підсумку, теж кружляв на місці.

– Ось і зробив напис на веслах, – продовжував човняр, – щоб пам’ятати, що на кожен помах лівого весла повинен бути помах правого весла.

А потім показав на красивий будинок, який височів на березі річки поблизу церкви:

– Дивись! Цей будинок я побудував після того, як зробив на веслах ці написи.

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!




/ Притча Два весла / Притча про те, що потрібно думати та робити так, як гребеш веслами на човні /

Опубліковано

Красуня

Красуня. Притча. Притчі українською мовою.

Дорогою йшла жінка, гарна як квітка. Раптом вона помітила, що за нею йде чоловік. Жінка звернулась до нього:

– Скажи, навіщо ти йдеш за мною?

Чоловік відказав:

– О, владарка мого серця, твої чари ведуть мене за тобою. Тобі я хочу освідчитись у коханні, бо ти полонила моє серце.

Красуня поглянула на юнака і згодом промовила:

– Як ти міг закохатися в мене? Моя молодша сестра набагато красивіша і привабливіша за мене. Зачекай трохи, вона скоро йтиме цією ж дорогою.

Чоловік поглянув на шлях. Дійсно, вдалині виднівся жіночий силует. Чоловікові хотілося скоріше побачити красивішу жінку, тому він пішов назустріч… Але… жіночий силует невдовзі перетворився на стареньку в латаній хустині.

Ображений хлопець наздогнав красиву жінку. Він гукнув знавісніло:

– Скажи, як настільки красива жінка може бути такою лукавою?

Красуня посміхнулась і мовила:

– Так, я обманула тебе. Але ти ще гірший брехун, ніж я. Ти сказав, що закоханий в мене, але це не правда. Чи не так? Інакше ти б не залишився чекати на красивішу дівчину.



Опубліковано

Про тишу…

Втомившись від галасливого і неспокійного міста, де все відволікало від медитації та самоспостерігання, чоловік вирішив знайти тиху і спокійну місцину.

Він прийшов до лісу, де не було жодної людини. Але він не міг зосередитися, бо йому заважало стрекотання цвіркунів і дзижчання комах.

Він заглибився до лісу, але там надто голосно співали пташки, відволікаючи від контакту із внутрішнім “я”.

В пошуках тиші чоловік зайшов до печери. Там було дуже тихо. Але звуки падаючих крапель води дратували його.

Тоді він орендував будиночок у лісі. Закрив всі вікна і двері.  Але в повній тиші все голосніше було чутно “тік-так, тік-так”…

Роздратувавшись, чоловік зірвав годинника з руки і викинув за двері.

Сів, заспокоївся. Зрадів тому, що врешті-решт буде тихо.

Але… “Тук-тук, тук-тук…” – стукало його серце. Стукало все голосніше в грудях.

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися ці притчі, будьте ласкаві, зробити клік по рекламі від Google. Дуже дякую! Це – найкраща подяка! 🙂



Опубліковано

Як розділити порівну?

Жили в одному селі два брати. І дісталося їм якось велике поле з чудовим чорноземом.

Зраділи брати несказанно.

Але, от халепа! Як же його поділити між собою?

Думали-гадали… Ледве до бійки  не дійшло…

Почали ділити. То одному здавалось, що іншому більша частина дістається… то навпаки…  Ніяк кордони не могли провести.

Замучилися.

Втомилися.

І вирішили звернутись до Мудреця.

– Підкажи, Отець… Як нам порівну і мирно поле розділити між собою?

– Зробіть так. Один брат нехай розділить поле навпіл так, як сам вирішить це зробити. А другий – нехай вибере з двох половинок: яка частина буде його, а яка дістанеться братові.

Дуже приємно, що ви читаєте наш сайт. Натисніть, будь ласка, на рекламу. Це – найкраща подяка. Дякуємо!



Опубліковано

Плаксива стара

Одна стара жінка весь час плакала. Причиною було те що її старша донька одружилась з торговцем парасольок, а молодша – з торговцем локшини.

Коли стара бачила, що погода гарна і день буде сонячним, вона починала плакати і думала: «Жахливо! Сонце таке велике, і погода така гарна, у моєї донечки в лавці ніхто не купить парасольку від дощу! Як  бути?» Так вона думала і мимоволі починала журитися і плакати.

Якщо погода була поганою і шов дощ, то вона знову плакала, на цей раз через молодшу доньку: «Моя донечка торгує локшиною, якщо локшина не висохне на сонці, її неможливо буде продати. Як бути?» І так вона горювала при будь-якій погоді: то через старшу доньку, то через молодшу.

Сусіди ніяк не могли її заспокоїти, і в насмішку прозвали  «плаксивою старою».

Одного разу їй зустрівся монах, який спитав в неї , чому вона плаче. Тут жінка виклала всі свої переживання, а монах голосно розсміявся, і сказав:-Пані,не турбуйтесь ви так! Я дам тобі Шлях Звільнення, і ти не будеш більше плакати.

«Плаксива стара» дуже зраділа і стала питати, що за такий спосіб. Монах відповів: -Все дуже просто. Ти лише зміни свій стиль мислення  – коли гарна погода і світить сонце, ти не думай про парасольки старшої доньки, а думай про локшину молодшої: «Як світить сонце! У молодшої доньки локшина добре підсохне, і торгівля буде успішною». Коли йде дощ, думай про парасольки старшої доньки: «Ось і дощ пішов! Парасольки у донечки напевне будуть продаватися дуже добре». Вислухавши монаха, стара враз прозріла і стала робити так, як велів монах.

З того часу вона не лише більше не плакала, а завжди була веселою, так що з «плаксивої старої» вона перетворилась в «веселу».



Опубліковано

Сокіл і Ворон

Сокіл живе недовго. Це найшвидший птах, що хапає жертву в польоті. Але щоб наздогнати жертву, Сокіл витрачає немало життєвих сил.

Якось запитав Сокіл у Ворона:

– О Мудрий Вороне! Ти живеш майже 300 років. Ти пам’ятаєш всіх моїх батьків, дідів та навіть батьків моїх прадідів. Скажи мені, Мудрий Вороне, в чому твій секрет довголіття!

– А ти поживи, так як я. Поживи зі мною – і твоє життя стане набагато довшим.

І Сокіл вирішив дружити з Вороном і жити так, як він. Вони спокійно сиділи на гілці великого дуба і розмовляли про життя…

До полудня обидва зголодніли і не поспішаючи полетіли шукати обід. Незабаром Ворон побачив мертвого коня. Зрадівши, Ворон полетів вниз, а Сокіл за ним.

До цього Сокіл ніколи не харчувався падлом.

Ворон з жадібністю накинувся на м’ясо. Сокіл клюнув падло. Зупинився. Клюнув ще раз. Подумав. Клюнув третій. А потім сказав:

– Ні, Вороне. Ти знаєш, краще один раз напитися свіжої крові, ніж 300 років харчуватися падлом.

І – полетів.

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!



Опубліковано

Червона троянда

 

Притча. Червона троянда. Кращі притчі на українській мові

Один моряк отримував листи від жінки, яку ніколи не бачив. Її звали Роза. Вони листувалися протягом трьох років. Читаючи її листи і відповідаючи на них, моряк зрозумів, що не уявляє свого життя без неї.

Коли закінчилась його служба, вони призначили зустріч на Центральному вокзалі о п’ятій годині. Роза написала, що в петлиці у неї буде червона троянда. Продовжити читання “Червона троянда”