Якось одна баба сказала чоловіку, що, начеб-то, сусід у нього не чистий на руку, що і сокиру вкрасти може.
Прийшов чоловік додому – і одразу кинувся шукати сокиру.
Не знайшов!
Немає сокири! Увесь сарай обшукав. Ніде немає сокири!
Виходить на вилицю. Бачить – сусід іде.
Але не просто йде: а йде він, як вкравший сокиру, і дивиться він, як вкравший сокиру, та посміхається він, як вкравший сокиру. Навіть привітався сусід, як людина, що вкрала сокиру. Продовжити читання “Сокира, сосід та чесність, або притча про передчасні висновки”