Бійка з Левом

Лев та мишеня. Притча

Лев відпочивав в тіні великого дерева після ситного обіду.

До Лева наблизився Шакал. Подивився на відпочиваючого Лева і несміливо, так, сказав:

– Лев! А давай поб’ємося!

Але у відповідь була лише тиша.

Шакал став говорити голосніше:

– Лев! Давай битися! Влаштуємо на цій галявині бій. Ти проти мене! Лев проти Шакала!

Лев на нього й уваги не звернув.

Тоді Шакал пригрозив:

– Давай битися! Інакше, я піду і всім розповім, що ти, Лев, мене злякався.

Лев позіхнув, ліниво потягнувся і промовив:

– І хто тобі повірить?

І додав:

– Навіть якщо про мене хтось подумає, що я когось злякався – це мене не турбує. Хай, навіть трусом мене назвуть – це все ж куди приємніше, ніж те, що мене будуть зневажати. Зневажати за бійку з якимось там Шакалом.

Наступна притча →

↑ Перелік притч

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!



/ Притча Бійка з левом / Лев та Шакал / Притча Шакал та Лев / Зневажати / Страх чи сміливість / Риторика у Києві / Риторика онлайн /

Великий секрет Майстра гончарної справи. Притча.

Гончар

Великий Майстер гончарної справи закінчував навчання своїх учнів.

Він оголосив, що буде оцінювати майстерність учнів або по кількості робіт, зроблених за тиждень, або по одному, але самому кращому виробу.

Деякі учні тут же взялися ліпити всякі глечики, горщики, тарілки, вази … і обпалювати їх у печі. Вони вставали якомога раніше, щоб зробити якомога більше. Вони обговорювали один з одним помилки, ділилися досвідом та ідеями. У них не було жодних секретів один від одного, адже на кількість робіт це ніяк не впливало.

Великий секрет Майстра гончарної справи. Притча.

Інші учні вирішили не витрачати даремно час та сили. Продовжити читання “Великий секрет Майстра гончарної справи. Притча.”

Весла. Притча “Думай та роби”.

Човняр перевозив мандрівника на інший берег на дуже красивому човні.
Подорожній зауважив, що не бачив досі такого красивого човна. Та раптом він помітив якісь надписи на веслах. На одному веслі було написано: «Думай», а на другому: «Роби».

– Чудовий в тебе човен, – сказав мандрівник. – А навіщо такі написи на веслах?

– Дивись, – посміхаючись, сказав човняр. І почав гребти тільки одним веслом, з написом «Думай».

Човен почав кружляти на одному місці.

– Бувало, я думав про щось, розмірковував, будував плани … Але нічого корисного це не приносило. Я просто кружляв на одному місці, як цей човен.

Човняр перестав гребти одним веслом і почав гребти іншим, з написом «Роби». Човен почав кружляти, але вже в інший бік.

– Бувало, я кидався в іншу крайність. Робив щось бездумно, без планів. Багато сил і часу витрачав. Але, в підсумку, теж кружляв на місці.

– Ось і зробив напис на веслах, – продовжував човняр, – щоб пам’ятати, що на кожен помах лівого весла повинен бути помах правого весла.

А потім показав на красивий будинок, який височів на березі річки поблизу церкви:

– Дивись! Цей будинок я побудував після того, як зробив на веслах ці написи.

Наступна притча →

↑ Перелік притч

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!




/ Притча Два весла / Притча про те, що потрібно думати та робити так, як гребеш веслами на човні / Риторика онлайн /

Все в твоїх руках

Колись давно, в одному місті, жив мудрець. Слава про його мудрість рознеслась далеко навколо його рідного міста, люди здалеку приходили до нього за порадою.

Але був у місті чоловік, який заздрив його славі. Прийшов він якось на луг, спіймав метелика, посадив його між зімкнутих долонь і подумав:

 – Піду я до мудреця і спитаю у нього: скажи, о наймудріший, який метелик у мене в руках: живий або мертвий?  Якщо він скаже “мертвий”, я відкрию долоні, метелик полетить.  Якщо він скаже “живий” – я зімкну долоні, і метелик помре. От тоді всі й зрозуміють, хто з нас розумніший. Продовжити читання “Все в твоїх руках”

Відповідь

Декілька чоловік ображали одного мудреця, коли він проходив по їх вулиці. Але він відповів їм посмішкою, та побажав здоров’я.

Дивуються люди:

– Ти дякуєш і бажаєш тим людям здоров’я, невже ти не почуваєш до них гніву та образи?

На що старий з посмішкою відповідає:

– Коли я приходжу на базар, я можу витратити лише те, що є у мене в гаманці. Так само і при спілкуванні з людьми, я можу витрачати лише те, чим наповнена моя душа. У мене в душі немає образи та гніву.

Наступна притча →

↑ Перелік притч

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!




/ Притча Відповідь / Витрачати можно те, що в тебе є / / Риторика у Києві / Риторика онлайн /

Притча. Перстень царя Соломона.

За переказами, цар Соломон володів перстнем, на якому було вигравірувано вислів: “Все минає”.

В хвилину горя і тяжких переживань Соломон дивився на напис і заспокоювався.

Але одого разу сталося таке нещастя, що мудрі слова, замість того щоб утішити, викликали у нього напад люті. Продовжити читання “Притча. Перстень царя Соломона.”

Цвяхи виховання

Життєва історія…  Єдиний син відбився від рук.

Випробувавши всі способи впливу, батько придумав нарешті от що: вкопав навпроти будинку  стовп  і після кожного поганого вчинку сина  забивав у цей стовп цвях.

Пройшов деякий час, і на стовпі не залишилось ані живого місця – весь він був утиканий цвяхами. Продовжити читання “Цвяхи виховання”

Два вовки. Або який вовк живе в тобі?

Притча про двох вовків

Колись давно, старий індіанець повідав своєму онуку життєву істину.

– Розумієш, в кожній людині йде боротьба. Ця боротьба дуже схожа на бій двух вовків. Один вовк представляє зло: заздрість, ревнощі, жаль, егоїзм, жадібність, брехню… Інший вовк представляє добро: мир, дружбу, любов, надію, турботу, доброту, вірність, правду

Маленький індіанець, зворушений до глибини душі словами діда, надовго задумався. А потім спитав: Продовжити читання “Два вовки. Або який вовк живе в тобі?”

Які люди живуть в місті

Які люди живуть в місті?

Філософська притча

Це було давним-давно. Але ця історія до сих пір жива.
Один сивий чоловік сидів біля входу в одне східне місто. До старого підійшов юнак і запитав:

– Я жодного разу тут не був. Скажить мені, а які люди живуть в цьому місті?

Старий відповів йому питанням:

– А які люди були в тому місті? У тому, з якого ти пішов?
– Це були егоїстичні і злі люди. Втім, саме тому я з радістю поїхав звідти!
– Що ж. Не пощастило тобі. І тут ти зустрінеш точно таких же людей, – відповів йому старий.
– Що ж, піду подивлюся на місто.

Юнак пішов далі до міста.

Трохи згодом, інший юнак наблизився до старого, та задав таке ж саме питання: Продовжити читання “Які люди живуть в місті”

Щаслива сім’я

В одному маленькому місті живуть по сусідству дві сім’ї. Одні подружжя постійно сваряться, звинувачуючи один одного у всіх бідах і з’ясовуючи, хто з них прав. А інші дружно живуть, ні сварок у них, ні скандалів.

Дивується норовиста господиня щастя сусідки. Заздрить.

Каже чоловікові:

– Піди, глянь, як у них так виходить, щоб усе гладко і тихо.

Прийшов той до сусідського будинку, причаївся під відкритим вікном. Продовжити читання “Щаслива сім’я”

Сокира, сосід та чесність, або притча про передчасні висновки

Одна баба сказала чоловіку, що сусід у нього не чистий на руку, що і сокиру вкрасти може.

Прийшов чоловік додому. І одразу кинувся шукати сокиру.

Немає сокири! Увесь сарай обшукав. Ніде немає сокири!

Виходить на вилицю. Бачить – сусід іде.

Але не просто йде: а йде він, як вкравший сокиру, і дивиться він, як  вкравший сокиру, та посміхається він, як вкравший сокиру. Навіть привітався сусід, як людина, що вкрала сокиру.

“Який же нечесний в мене сусід!” – вирішив чоловік.

Затаїв злобу та повернувся додому. Дивиться, а під сараєм сокира лежить. Його сокира! Мабуть, хтось з дітей брав сокиру, та й на місце не поклав.

Зрадів чоловік. Задоволений, виходить за ворота.

Бачить, що сусід іде не як той, що вкрав сокиру, і дивиться з прищуром не як той, що вкрав сокиру, та посміхається не як той, що вкрав сокиру.

“Який чесний у мене сусід!”

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!




/ Притча про чесність / Притча про сокиру / притча про передчасні висновки / Сокира, сосід та чесність, або притча про передчасні висновки /

Як розділити порівну?

Жили в одному селі два брати. І дісталося їм якось велике поле з чудовим чорноземом.

Зраділи брати несказанно.

Але, от халепа! Як же його поділити між собою?

Думали-гадали… Ледве до бійки  не дійшло…

Почали ділити. То одному здавалось, що іншому більша частина дістається… то навпаки…  Ніяк кордони не могли провести.

Замучилися.

Втомилися.

І вирішили звернутись до Мудреця.

– Підкажіть нам… Як нам порівну і мирно поле розділити між собою?

– Зробіть так. Один брат нехай розділить поле навпіл так, як сам вирішить це зробити. А другий – нехай вибере з двох половинок: яка частина буде його, а яка дістанеться братові.

Так брати і зробили.

Дуже приємно, що ви читаєте наш сайт. Натисніть, будь ласка, на рекламу. Це – найкраща подяка. Дякуємо!



Сокіл і Ворон

Сокіл живе недовго. Це найшвидший птах, що хапає жертву в польоті. Але щоб наздогнати жертву, Сокіл витрачає немало життєвих сил.

 

Якось запитав Сокіл у Ворона:

– О Мудрий Вороне! Ти живеш майже 300 років. Ти пам’ятаєш всіх моїх батьків, дідів та навіть батьків моїх прадідів. Скажи мені, Мудрий Вороне, в чому твій секрет довголіття!

– А ти поживи, так як я. Поживи зі мною – і твоє життя стане набагато довшим.

І Сокіл вирішив дружити з Вороном і жити так, як він. Вони спокійно сиділи на гілці великого дуба і розмовляли про життя…

До полудня обидва зголодніли і не поспішаючи полетіли шукати обід. Незабаром Ворон побачив мертвого коня. Зрадівши, Ворон полетів вниз, а Сокіл за ним.

До цього Сокіл ніколи не харчувався падлом.

Ворон з жадібністю накинувся на м’ясо. Сокіл клюнув падло. Зупинився. Клюнув ще раз. Подумав. Клюнув третій. А потім сказав:

– Ні, Вороне. Ти знаєш, краще один раз напитися свіжої крові, ніж 300 років харчуватися падлом.

І – полетів.

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!



Не все відразу

Притча не все відразу

 

Одного разу священик прийшов до зали, щоб звернутися до віруючих. Зала була порожньою, тільки молодий конюх сидів у першому ряду.

Священик замислився:

– Чи слід мені говорити?

Зрештою він наважився запитати конюха:

– Тут немає нікого, крім тебе, то чи слід мені говорити?

Конюх відказав: Продовжити читання “Не все відразу”

Кульбабки

Кульбабки

Кульбабки

Один чоловік дуже пишався своєю прекрасною зеленою галявиною. Одного разу він побачив, що серед трави зацвіли кульбабки.

Чоловік не сіяв ці кульбабки, і, тому, сприйняв їх як бур’ян. Він одразу вирвав їх руками. Через деякий час кульбабки знову з’явились. Вони маскувались під звичайну траву. І як тільки чоловік не намагався позбавитися них, кульбабки продовжували з’являтися на галявині та бурхливо рости.

Нарешті він написав у департамент сільського господарства. Докладно перерахував всі використані методи, застосовані для боротьби з кульбабками. А лист закінчив питанням:

«Я випробував всі методи. Порадьте, що робити?»

Невдовзі він отримав відповідь:

«Пропонуємо _ вам _ полюбити їх».

Шановний читачу! Якщо вам сподобалися притчі на цьому сайті, найкращою подякою буде клік по рекламі від Google. Цим Ви допомагаєте розвивати наш сайт. Дуже дякую!